Астрономи вперше з’ясували, звідки з’явилося світло у ранньому Всесвіті

Астрономи вперше отримали переконливі докази того, які об'єкти «увімкнули світло» у ранньому Всесвіті, коли той ще був занурений у темряву. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, свідчить: головну роль у так званій космічній реіонізації відіграли карликові галактики, а не великі зоряні скупчення чи чорні діри, як вважалося раніше.

На початку існування Всесвіту, відразу після Великого вибуху, космос був заповнений густою плазмою, яка розсіювала світло. Лише через 300 000 років атоми почали формувати нейтральний водень, але світла було ще дуже мало. Перші зорі, що виникли з водню та гелію, почали випромінювати достатньо енергії, аби знову іонізувати газ і зробити Всесвіт прозорим для світла.

Однак тривалий час залишалося незрозумілим, які саме джерела забезпечили достатню кількість випромінювання. З появою телескопа Джеймса Вебба (JWST) вчені отримали змогу зазирнути глибше в «космічну зорю» — перший мільярд років після Великого вибуху. Дослідження скупчення галактик Abell 2744 дозволило команді під керівництвом Гакіма Атека з Паризького інституту астрофізики виявити численні крихітні галактики, яскравість яких була несподівано високою.

Аналіз спектральних даних JWST і Hubble показав, що карликові галактики переважають великі у співвідношенні 100 до 1 та випромінюють у чотири рази більше іонізуючого світла, ніж очікувалося від масивніших об'єктів. Цього достатньо, аби пояснити повну іонізацію Всесвіту до завершення першого мільярда років його існування. Вчені наголошують, що ці карликові системи мали вирішальний вплив на еволюцію космосу.

Попри важливість відкриття, науковці визнають необхідність перевірки: аналіз базується лише на одному регіоні неба. Наступні етапи досліджень включатимуть огляд інших ділянок за допомогою гравітаційного лінзування, аби підтвердити, що результати не є астрономічною випадковістю. Як зазначає астрофізик Темія Нанаяккара, JWST відкриває новий етап вивчення історії походження нашого Всесвіту.