Астрономи висунули революційну гіпотезу, яка заперечує існування темної енергії у космосі

Американський астрофізик доктор Річард Лью з Університету Алабами у Хантсвіллі запропонував нову космологічну модель, яка заперечує необхідність існування темної матерії та темної енергії. Замість того, щоб розглядати ці невидимі сутності як постійні компоненти Всесвіту, вчений висунув гіпотезу про існування так званих «тимчасових сингулярностей» — коротких, але потужних космічних імпульсів, що породжують матерію, енергію та спричиняють розширення простору.

На думку Лью, сучасна модель Всесвіту базується на припущеннях про наявність темної матерії, яка утримує галактики разом, і темної енергії, яка пришвидшує розширення Всесвіту. Разом вони складають приблизно 95% його маси-енергії. Проте за відсутності прямих доказів їхнього існування Лью пропонує альтернативу: серію надшвидких і малопомітних космічних спалахів, що виникають у різних точках простору й зникають, залишаючи після себе сліди у вигляді структур матерії та поштовхів до розширення.

Його модель пояснює утворення галактик через неоднорідності щільності, які створюються цими сингулярностями, без потреби в «гравітаційному клеї» темної матерії. Крім того, ефект прискореного розширення пояснюється наявністю так званого «негативного тиску» — фізичного явища, яке ще розглядав Ейнштейн у своїй космологічній сталій. Цей тиск діє як рушійна сила, аналогічна до темної енергії, але не потребує її як окремої сутності.

Щоб перевірити свою теорію, Лью пропонує шукати ознаки стрибків у графіку Хаббла — залежності швидкості віддалення галактик від їхньої відстані. Такі «перегони» мали б відповідати моментам появи цих імпульсів, що підживлювали розширення Всесвіту. Для цього необхідні високоточні спостереження далеких галактик за допомогою великих телескопів, таких як обсерваторії Кека або інструменти на Ла-Пальмі.

Хоча ця теорія лише починає свій шлях, вона пропонує радикально новий погляд на структуру й еволюцію космосу. Якщо модель Лью отримає підтвердження, це може стати одним із найвизначніших зрушень у сучасній космології, змушуючи наукову спільноту переглянути усталене уявлення про «темні» компоненти Всесвіту.