Астрономи виявили ключовий фактор, що знищує умови для підтримки життя на екзопланетах

Астрономи з’ясували, що планети, подібні до Землі, які обертаються навколо зірок із нестабільною яскравістю, можуть втрачати воду швидше, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показує: коливання світності таких зірок суттєво впливають на атмосферу й водний баланс планет, що ускладнює їхню потенційну придатність до життя.

Команда під керівництвом астрофізика Лоренса Грегорі з Університету Колорадо провела комп’ютерне моделювання клімату планет, подібних до Землі, які розташовані в “зоні життя” навколо червоних карликів і змінних зір. Моделі враховували спалахи, зміни яскравості та вплив ультрафіолетового випромінювання на атмосферу. Результати показали, що під час періодів підвищеної активності атмосфера таких планет може нагріватися настільки, що водяна пара втрачається в космос, а охолодження між спалахами не встигає відновити стабільний водний цикл.

Дослідження також продемонструвало, що навіть незначні, але регулярні зміни світності можуть призвести до поступового виснаження океанів за геологічно короткий час — від десятків до сотень мільйонів років. За словами Грегорі, це може пояснити, чому багато екзопланет, виявлених біля червоних карликів, мають суху або розріджену атмосферу: «Навіть якщо така планета колись мала океани, змінна активність зірки могла їх просто випарувати».

Найбільше такі ефекти проявляються у системах, де зірка має великі амплітуди яскравості або часті потужні спалахи, як у випадку з зірками типу M. Разом з тим стабільніші зорі — подібні до Сонця — дають значно вищі шанси на тривале утримання води. Дослідники наголошують, що стабільність випромінювання може бути одним із ключових критеріїв для пошуку потенційно населених світів.

Робота, опублікована в журналі Astron­o­my & Astro­physics у грудні 2025 року, відкриває нові підходи до оцінки придатності планет для життя. Зокрема, планується використати дані з космічних телескопів JWST і PLATO для виявлення коливань світності зірок і моделювання кліматичних умов на їхніх планетах. За словами авторів, це дозволить точніше визначити, які системи можуть підтримувати стабільні океани — головну умову існування життя, подібного до земного.