Астрономи зафіксували найпотужніший сонячний шторм за останні 20 років

Земля пережила найсильніший сонячний радіаційний шторм за останні понад 20 років. 19 січня NOAA повідомила, що інтенсивність події перевищила рівень «Гелловінських бур» 2003 року, досягнувши позначки S4 (severe) за п’ятибальною шкалою. Це сталося на тлі яскравих полярних сяйв, викликаних окремим G4 геомагнітним штормом.

Сонячні радіаційні шторми виникають після потужних магнітних викидів на Сонці, зокрема корональних викидів маси (CME), які прискорюють заряджені частинки до швидкостей, близьких до швидкості світла. Вони долають відстань у 150 млн км до Землі за лічені хвилини й можуть проникати крізь магнітне поле планети, спрямовуючись до полярних регіонів.

Графік NOAA, що пояснює сильну сонячну радіаційну бурю S4, яка сталася 19 січня. (Джерело зображення: Центр прогнозування космічної погоди NOAA)

Хоча для людей на поверхні загрози немає — атмосферний захист поглинає випромінювання, — у космосі ситуація складніша. Радіаційні шторми підвищують ризики для астронавтів, авіаційних екіпажів на полярних маршрутах та супутників. Під час цієї події зафіксовано перебої в роботі космічних апаратів, зокрема тимчасові втрати даних через інтенсивний потік протонів.

Фізик Таміта Сков пояснила, що спектр частинок був «м’яким»: історично сильний, але без енергійності, достатньої для досягнення поверхні Землі. Це відрізняє його від так званих «ground-lev­el events».

Варто зазначити, що сонячні радіаційні шторми відрізняються від геомагнітних. Перші спричинені швидкими частинками, другі — взаємодією сонячного вітру з магнітним полем Землі. Саме геомагнітні бурі викликають полярні сяйва та можуть впливати на навігацію, радіозв’язок і енергосистеми.

Таким чином, подія 19 січня стала нагадуванням: космічна погода здатна одночасно дарувати видовищні явища для спостерігачів і створювати серйозні виклики для технологій у космосі.