Астрономи зафіксували рідкісне зіткнення астероїдів лише за 25 світлових років від Землі

Астрономи вперше за понад два десятиліття зафіксували другу в історії колізію між двома астероїдами в системі зорі Фомальгаут, що розташована лише за 25 світлових років від Землі. Це молода зоря, вік якої становить близько 440 мільйонів років, і вона все ще оточена щільним диском уламків — залишками процесу формування планет. Спостереження проведені за допомогою космічного телескопа Hub­ble і опубліковані в журналі Sci­ence.

За словами астронома Пола Каласа з Каліфорнійського університету в Берклі, телескоп зафіксував появу яскравої точки світла — явища, якого раніше не спостерігали в екзопланетних системах. Два небесних тіла, діаметром близько 60 кілометрів, зіткнулися, утворивши гігантську хмару пилу. Якби не це зіткнення, вони могли б стати «зародками» нових планет.

Це вже не перше подібне явище у Фомальгаута. У 2004 році астрономи виявили об’єкт, який спершу вважали планетою й назвали Фомальгаут b (пізніше — Дагон). Однак у 2014 році він зник, і подальший аналіз показав, що це також був не газовий гігант, а хмара уламків після колізії астероїдів. У 2023 році Hub­ble знову зафіксував яскраву пляму — тепер названу Foma­l­haut cs2, — схожу за характеристиками на попередню подію.

Команда вчених припускає, що обидві колізії сталися на схожій відстані від зорі — у зовнішньому поясі уламків. Попередні теорії прогнозували, що такі події відбуваються раз на 100 тисяч років, проте спостереження двох подібних вибухів за лише 20 років свідчать, що такі зіткнення трапляються значно частіше. Астрономи оцінюють, що навколо Фомальгаута може обертатися до 300 мільйонів об’єктів розміром із зруйновані планетезималі.

За словами дослідників, система Фомальгаута є природною лабораторією для вивчення процесів, які передують народженню планет. Вона допомагає зрозуміти, як поводяться планетезималі під час зіткнень і з яких матеріалів вони складаються. Команда продовжить спостереження за об’єктом cs2 за допомогою телескопів Hub­ble та JWST, щоб відстежити зміни його форми, яскравості та орбіти впродовж наступних років.