Астрономи зафіксували унікальни космічний ефект, який Ейнштейн передбачив понад сто років тому

Міжзоряний об’єкт 3I/ATLAS, який наблизився до Сонця 29 жовтня, підтвердив один із ключових принципів загальної теорії відносності Ейнштейна. Під час проходження перигелію світло від комети зазнало гравітаційного викривлення — явище, передбачене понад століття тому. Астрономи зафіксували зміщення на чотири кутові секунди, що значно перевищує очікувані 0,27. Це дуже мала величина, яку вдалося виміряти лише завдяки надпотужним телескопам.

Після зближення із Сонцем 3I/ATLAS несподівано змінив траєкторію, що викликало нові запитання щодо його природи. За оцінкою астрофізика Аві Леба з Гарварду, для такого зсуву комета мала б втратити близько 15% маси — приблизно п’ять мільярдів тонн газу. Слідів подібного викиду поки не виявлено. Якщо до грудня телескопи не зафіксують хмару пилу, це, за словами Леба, стане «десятим доказом» на користь гіпотези про штучне походження об’єкта.

Додаткові спостереження з апаратів STEREO, SOHO і GOES-19 показали, що під час зближення із Сонцем комета раптово посиніла і значно підвищила яскравість — це суперечить типовій поведінці комет, які зазвичай червоніють. Також зафіксовано негравітаційне прискорення, ніби об’єкт має власний рушій.

Серед інших аномалій — високий вміст нікелю, низький рівень заліза, незвичний «антихвіст», спрямований до Сонця, а також курс, що проходить поблизу Марса, Венери та Юпітера. Ймовірність природного зближення з трьома планетами становить лише 1 до 20 000. При масі близько 33 мільярдів тонн і швидкості 245 000 км/год, 3I/ATLAS є найбільшим міжзоряним тілом, коли-небудь зафіксованим у Сонячній системі.

Попри незвичайну поведінку, більшість науковців вважають, що 3I/ATLAS залишається природною кометою. Водночас вони не виключають, що подальші спостереження можуть змінити уявлення про його походження. Якщо об’єкт продовжить відхилятися від прогнозованої орбіти без видимих причин, гіпотеза про штучне походження отримає новий імпульс.