Астрономи заявили, що найдальша зірка видимого Всесвіту може виявитися скупченням декількох космічних об’єктів

Астрономи нещодавно переглянули дані щодо об’єкта Earen­del, який у 2022 році оголосили найдальшою зіркою, відкритою завдяки телескопу Hub­ble. Нове дослідження за участі телескопа James Webb (JWST) свідчить, що насправді це може бути не окрема зірка, а зоряне скупчення — група зірок, пов’язаних гравітацією. Стаття з результатами роботи опублікована в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal.

Earen­del був зафіксований завдяки ефекту гравітаційного лінзування: світло від нього підсилилося масивним скупченням галактик, розташованим між Землею та об’єктом. Це дозволило побачити світло, що йшло до нас майже 12,9 мільярда років. Таке збільшення можливе лише у «солодких точках» викривленого простору-часу, і саме в одній із них опинився Earen­del.

Попередні спостереження припускали, що Earen­del може бути дуже гарячою і масивною зіркою, у мільйон разів яскравішою за Сонце, або ж системою з двох зірок. Однак аналіз спектра, отриманого інструментом NIR­Spec на JWST, виявив схожість з характеристиками глобулярних скупчень, які існують і в сучасному Всесвіті. «Ця робота показує, що Earen­del добре узгоджується з тим, як ми очікуємо вигляд зоряних скупчень у перший мільярд років після Великого вибуху», — зазначив автор дослідження Масімо Паскале з Каліфорнійського університету в Берклі.

Не всі науковці поділяють ці висновки. Браян Велч з NASA, який у 2022 році очолив команду, що відкрила Earen­del, наголосив, що спектр може виглядати подібно як для зорі, так і для скупчення. Він підкреслив, що для остаточної класифікації слід врахувати всі доступні дані.

Дослідники вважають, що ключем до розв’язання загадки стане спостереження за мікролінзуванням. Цей ефект дозволяє відрізнити невеликі об’єкти, як-от окремі зірки, від більших систем. Майбутні спостережні кампанії за допомогою James Webb можуть остаточно підтвердити, чи Earen­del є зоряним скупченням, чи все ж окремою зікою.