Астрономи заявили, що супутник Сатурна залишається одним із найперспективніших об’єктів для пошуку життя

Астрономи переглянули архівні дані місії Cassi­ni й дійшли висновку, що найбільше море на Титані — Krak­en Mare — значно глибше, ніж вважалося раніше. Нове дослідження, опубліковане в Jour­nal of Geo­phys­i­cal Research: Plan­ets, показало: у центральних ділянках глибина може сягати 300 метрів, а прибережні зони мають від 20 до 35 метрів. Це робить Krak­en Mare одним із найбільших рідких резервуарів у зовнішній Сонячній системі.

Krak­en Mare розташоване на півночі Титана й за площею перевищує всі Великі озера Північної Америки разом узяті. Радіолокаційні дані Cassi­ni з обльоту 2014 року виявили подвійні відлуння — від поверхні й від дна — лише на окремих ділянках, тоді як у глибших сегментах сигнал повністю поглинався рідиною. Це дозволило припустити, що море містить близько 80% усіх вуглеводневих озер і морів супутника.

Мозаїка SAR північного регіону Кракен Маре з траєкторією польоту T104, позначеною червоним кольором: карта виконана в полярній стереографічній проекції, де Північний полюс знаходиться приблизно у верхньому правому куті (вгорі). Профіль висоти з виділеними позиціями трьох ділянок, де слід перетинав рідку поверхню Кракен Маре. Центральна і верхня панелі мають однакову горизонтальну координату (центр). Джерело: Nature Geo­science

На відміну від земних водойм, рідиною на Титані є метан та етан, які залишаються рідкими при середній температурі –179 °C. Метан виконує роль води: випаровується, утворює хмари, випадає дощем і збирається в озерах. Нові дані свідчать, що Krak­en Mare може містити більше етану, ніж передбачалося, що пояснює сильне поглинання радіохвиль.

Cassi­ni не мала спеціального обладнання для картографування дна, тому оцінки базуються на ступені затухання сигналу. Для повного розуміння структури моря потрібна окрема експедиція. Серед концепцій — автономний підводний апарат, здатний вимірювати тиск, температуру й склад рідини.

Поки що найближчою місією стане Drag­on­fly, запуск якої запланований на 2027 рік. Вона приземлиться біля екватора Титана, щоб дослідити дюни та атмосферу.

Результати перегляду даних Cassi­ni демонструють цінність архівних спостережень і підтверджують, що Титан залишається одним із найперспективніших об’єктів для пошуку відповідей про кліматичні процеси, хімію вуглеводнів і потенційні умови для екзотичних форм життя.