Астрономи заявили, що у Марса раніше був гігантський супутник

Науковці припускають, що Марс у далекому минулому міг мати великий супутник, здатний створювати припливи у давніх марсіанських морях. На це вказують ритмічні осади, виявлені ровером Curios­i­ty у кратері Ґейла.

Кратер Ґейла, який NASA вивчає з 2012 року, вважається одним із найбільш інформативних геологічних об’єктів Марса. Осадові структури, зафіксовані ровером, свідчать про періодичні процеси, подібні до тих, що спостерігаються на Землі під дією гравітації Місяця. Науковець Суніті Карунатіллейк зазначив, що така закономірність у шарах порід вказує на вплив значної сили тяжіння, яку не могли забезпечити сучасні марсіанські супутники.

Нині відомо лише два природні супутники Марса — Фобос і Деймос, однак вони надто малі, щоб створювати помітні припливи. Це спонукає дослідників припустити, що колись у планети існував більший супутник, який пізніше міг бути зруйнований або втрачений. Такий об’єкт міг відігравати ключову роль у формуванні марсіанських морів і впливати на динаміку поверхневих вод.

Кратер Гейл. Джерело: NASA/J­PL-Cal­tech/E­SA/DL­R/­FU Berlin/MSSS

Деякі вчені водночас висловлюють сумнів, що саме припливи є єдиним поясненням ритмічних шарів у кратері Ґейла. Серед альтернативних гіпотез розглядають сезонні коливання клімату або зміни рівня води, які могли спричиняти подібні осадові процеси без участі великого супутника.

Інша можлива версія полягає в тому, що давня гідрологічна система Марса, зокрема підповерхневі канали чи озера, могла спричиняти періодичні рухи води, що формували ці осади. Дослідники наголошують, що для підтвердження гіпотези про колишній великий супутник необхідні додаткові геологічні дані та спостереження, які допоможуть точніше визначити природу виявлених шарів.