Астрономи заявили, що висадка людини на Місяць спровокувала нову геологічну епоху на супутнику Землі

У журналі Nature Geo­science опубліковано дослідження, автори якого пропонують офіційно визнати нову геологічну епоху — Місячний антропоцен. За їхньою версією, вона почалася у 1959 році з моменту падіння радянського апарата “Луна‑2” на поверхню Місяця. Відтоді понад 100 місій, серед яких і пілотовані, і автоматичні, залишили на Місяці сліди людської присутності.

Дослідницьку групу очолює археолог Джастін Голкомб. Вони вважають, що масштаби змін на поверхні Місяця, включаючи уламки апаратів, відбитки ніг, технічне сміття і навіть людські відходи, достатні для визнання початку нової епохи. Голкомб зазначає, що йдеться не про попередження, а про фіксацію вже наявного впливу. Дослідники наголошують: на відміну від Землі, на Місяці не існує екологічних норм або механізмів контролю.

Одним з важливих аргументів на користь визнання Місячного антропоцену є зміна уявлення про Місяць. Раніше його вважали майже недоторканим середовищем, однак масштаби людського втручання вже очевидні. Йдеться не лише про апарати програм “Аполлон” чи радянських місій, а й про інші артефакти: інструменти, прапори, гольф‑м’ячі. Автори пропонують створити системний реєстр усіх об’єктів, залишених на Місяці.

Приклади археологічних артефактів і особливостей на Місяці . Джерело: Hol­comb et al

Науковці також висловлюють занепокоєння щодо впливу на екзосферу Місяця — рідкісну суміш пилу та газів, — а також потенційного забруднення льодових покладів у тіньових кратерах. На їхню думку, нові місії мають враховувати ці загрози й розробити заходи для мінімізації шкоди. Голкомб попереджає, що за нинішніх темпів освоєння “Місяць буде зовсім іншим вже через 50 років”.

Окремо дослідники підкреслюють культурну важливість фіксації людської присутності на Місяці. Вони пропонують розглядати сліди цієї активності як частину глобального пересування людства поза межі Землі. Кожен об’єкт, залишений на супутнику, може стати свідченням історії освоєння космосу.