Астрономи знайшли найбільше скупчення водяної пари у Всесвіті

Астрономи повідомили про відкриття найбільшого на сьогодні скупчення водяної пари у Всесвіті — навколо далекого квазара APM 08279+5255, що розташований більш ніж за 12 мільярдів світлових років від Землі. Об’єкт, який живиться надмасивною чорною дірою масою близько 20 мільярдів сонць, оточений водяною хмарою об’ємом, еквівалентним 140 трильйонам земних океанів.

Дослідження здійснили спільно фахівці NASA, Каліфорнійського технологічного інституту, університетів Колорадо, Мериленду та Пенсильванії, а також Інституту астрономії Японії. Використання субміліметрових телескопів — спектрометра Z‑Spec на Гаваях та інтерферометра CARMA — дозволило зафіксувати характерне випромінювання водяної пари у спектрі квазара.

Верхня панель показує спостережуваний спектр віддаленого квазара APM 08279+5255, на якому чітко видно виявлення водяної пари (позначено червоним кольором) на певній частоті. Інші молекулярні лінії, такі як HF і HCN, не виявлені. Нижня панель показує розташування випромінювання води (червоні контури), накладене на зображення випромінювання пилу квазара. Найсильніший сигнал води зосереджений поблизу центру квазара. Джерело: Astro­phys­i­cal Jour­nal Let­ters

Вода існує у середовищі з високим рівнем радіації та гравітації при температурі близько мінус 63 °F. Попри екстремальні умови, густина та хімічне збагачення газу свідчать про його здатність підтримувати процеси зореутворення або живлення чорної діри. Окрім води, виявлено й оксид вуглецю, що підтверджує складність хімії раннього Всесвіту.

Результати спростовують попередні теорії про формування води лише у стабільних і прохолодних умовах. Дані з APM 08279+5255 показують, що молекули могли виникати значно раніше — у динамічних та енергійних регіонах молодого космосу.

Хоча наявність води не означає можливості існування життя поблизу квазара, відкриття розширює уявлення про хімічну еволюцію Всесвіту. Подальші спостереження, зокрема за допомогою телескопа Джеймса Вебба, мають уточнити моделі формування галактик і чорних дір у перші мільярди років після Великого вибуху.