Чорна діра розірвала зорю і вибухнула у 400 мільярдів разів яскравіше за Сонце

Астрономи повідомили про надзвичайно потужну космічну подію: чорна діра буквально «розірвала» масивну зорю, перетворивши її на диск, який почав живити саму діру. Відкриття представили на щорічній конференції Американського астрономічного товариства в Фініксі, Аризона.

За словами доцента астрофізики Ліверпульського університету Джона Мурса Даніела Перлі, йдеться про рідкісне явище — злиття чорної діри з масивною зорею, яка була зруйнована гравітацією та поступово поглинута. Вибух, що супроводжував процес, виявився одним із найпотужніших в історії: енергія події перевищила навіть найяскравіші відомі наднові й на короткий час була у 400 мільярдів разів сильнішою за світність Сонця.

Подію, що отримала позначення AT2024wpp і неофіційну назву «Whip­pet», першою зафіксувала Анна Хо з Корнелльського університету за допомогою оглядового телескопа Zwicky Tran­sient Facil­i­ty. Вже за добу спостереження підтвердили, що це рідкісний тип явища — Lumi­nous Fast Blue Opti­cal Tran­sient (LFBOT), який характеризується надзвичайно високою температурою, синім випромінюванням та потужними рентгенівськими сигналами.

Подальші вимірювання, проведені за допомогою телескопів у Канарських островах, космічного апарата NASA Swift та інших обсерваторій, показали, що енергія події значно перевищує звичайні наднові. Це дозволило зробити висновок: зоря була розірвана й поглинута чорною дірою.

Дослідження також виявило ударну хвилю, яка поширювалася зі швидкістю близько п’ятої частини швидкості світла, але зникла через пів року. Матеріал, що спіраллю падав у центр, нагрівався до екстремальних температур, випромінюючи рентгенівське світло та створюючи потужний газовий «вітер». Саме він взаємодіяв із речовиною, яку зоря втратила перед загибеллю, породжуючи яскраві оптичні та ультрафіолетові сигнали.

Залишається загадка: через місяць після вибуху спостереження показали слабкі сліди водню та гелію, які рухалися зі швидкістю понад 6 тисяч кілометрів на секунду. Це може свідчити про те, що частина зоряного ядра вижила й була викинута назовні, або ж про існування третього компонента системи, який зазнав впливу потужного потоку частинок і рентгенівського випромінювання від чорної діри.

Вчені наголошують, що такі події не лише допомагають виявляти чорні діри, а й відкривають нові можливості для розуміння їхнього формування, росту та фізики екстремальних космічних процесів.