Франція зібрала всі ключові частини штучного сонця ITER

Міжнародний експериментальний термоядерний реактор ITER, який називають «штучним сонцем», впритул наблизився до завершення будівництва. На майданчик комплексу на півдні Франції доставили дев’ятий і останній сектор вакуумної камери токамака. Відтепер усі великогабаритні компоненти центральної установки зосереджені в одному місці й готові до подальшого складання.

Вакуумна камера — серце токамака. Саме в ній утримуватиметься надгаряча плазма, в якій учені планують проводити експерименти з керованого термоядерного синтезу. Одночасно вона є першим захисним бар’єром установки й основою для монтажу інших систем.

Камера складається з дев’яти масивних сталевих секторів, які після з’єднання утворять тороїдальну порожнину діаметром близько 19,4 метра й об’ємом приблизно 1400 кубометрів. Кожен сектор заввишки близько 14 метрів важить понад 440 тонн і містить більш як 1,6 км зварних швів. Разом із внутрішніми елементами — бланкетом і дивертором — камера важитиме близько 8500 тонн.

Виробництво дев’яти секторів розподілили між Європою та Південною Кореєю: корейські підприємства виготовили чотири елементи, європейські — п’ять. Останнім до ITER у французькому Сен-Поль-ле-Дюранс прибув європейський сектор №2. Європейську частину замовлення виконував консорціум AMW у складі Ansal­do Nucleare, West­ing­house Elec­tric Com­pa­ny і Wal­ter Tosto за участі ще близько 15 компаній.

На виготовлення п’яти європейських секторів пішло понад 2 мільйони людино-годин, а сумарна довжина зварних швів досягла близько 750 км. Окремі компоненти виготовляли на заводах West­ing­house у Монфальконе та Wal­ter Tosto в К’єті, після чого сегменти зварювали в готові сектори й відправляли до Франції.

Генеральний директор ITER П’єтро Барабаскі зазначив, що тепер на майданчику зосереджено всі ключові компоненти токамака: котушки тороїдального і полоїдального магнітних полів, коригувальні магніти, елементи центрального соленоїда, всі дев’ять секторів вакуумної камери та комплекти теплового захисту.

ITER будується міжнародним консорціумом за участі 35 країн. Реактор не є майбутньою електростанцією і не постачатиме струм споживачам — його мета полягає в тому, щоб експериментально перевірити фізичні й інженерні рішення, які знадобляться для термоядерної енергетики майбутнього. У токамаку легкі атомні ядра мають зливатися за екстремально високої температури, вивільняючи енергію, а утримувати плазму допомагатимуть потужні надпровідні магніти.