Італійські науковці знайшли організм, який здатен пережити радіацію Марса і продукувати кисень

Дослідники з Римського університету Tor Ver­ga­ta виявили унікальні властивості ціанобактерії Chroococ­cid­iop­sis, яка здатна виживати в екстремальних умовах космосу та може стати ключовим інструментом для майбутніх космічних місій.

Chroococ­cid­iop­sis — мікроорганізм, поширений у пустелях Азії, Північної Америки та Антарктиди — вже тривалий час привертає увагу астробіологів завдяки своїй надзвичайній стійкості. Результати нового дослідження Даніелли Біллі, опубліковані в Acta Astro­nau­ti­ca, підтверджують потенціал цієї бактерії для використання в космічних технологіях.

Експерименти BIOMEX та BOSS на Міжнародній космічній станції тривали півтора року. Зразки ціанобактерії піддавалися впливу відкритого космічного середовища через спеціальний модуль EXPOSE. Дослідники встановили, що ультрафіолетове випромінювання становить найбільшу загрозу для виживання клітин. Водночас навіть мінімальний захист у вигляді каменю, ґрунту або верхнього шару біоплівки суттєво підвищував показники виживаності.

Повернуті на Землю зразки продемонстрували вражаючі результати. Після зволоження бактерії не лише відновили життєдіяльність, а й активізували ефективні механізми репарації ДНК. При цьому рівень мутацій у наступних поколіннях не збільшився, що свідчить про високу якість процесів відновлення генетичного матеріалу.

Земні випробування підтвердили виняткову стійкість мікроорганізму. Chroococ­cid­iop­sis витримує дози гамма-випромінювання, які у 2400 разів перевищують смертельні для людини. Бактерія також зберігає життєздатність при заморожуванні до мінус 80 градусів Цельсія, переходячи у склоподібний стан та відновлюючись після поліпшення умов.

Особливу цінність становить здатність ціанобактерії рости на місячному та марсіанському ґрунті. Мікроорганізм продукує кисень завдяки фотосинтезу та витримує високі концентрації перхлоратів — токсичних сполук, поширених у марсіанському ґрунті. У відповідь на такі умови бактерія активізує гени, відповідальні за відновлення пошкоджень ДНК.

Наступні дослідження зосередяться на двох ключових аспектах. Проєкт Cyan­oTechRid­er вивчатиме вплив мікрогравітації на механізми репарації ДНК, а BIOSIGN — можливості використання далекого інфрачервоного світла для фотосинтезу. Останнє дослідження має особливе значення для розуміння потенціалу життя навколо зірок типу M, які випромінюють переважно в інфрачервоному діапазоні.