Канадські вчені створили живий будівельний матеріал, який росте, дихає і здатен відновлюватися

На Венеційській архітектурній бієнале 2025 року у павільйоні Канади науковці представили унікальну інсталяцію Picoplank­ton­ics — архітектурні структури з 3D-друку, в які інтегровані живі ціанобактерії. Протягом дев’яти місяців доглядачі підтримуватимуть для них світло, вологість і температуру, адже виживання організмів є ключовим для роботи проєкту.

Новий живий матеріал росте під впливом сонячного світла і може змінити спосіб будівництва будівель.© La Bien­nale di Venezia

Паралельно вчені у лабораторії досліджують подібні системи. У статті в Nature Com­mu­ni­ca­tions вони повідомили, що ціанобактерії, вбудовані у гідрогель, протягом понад 400 днів безперервно поглинали вуглекислий газ. Організми не лише виживали, а й поступово змінювали матеріал, утворюючи карбонат кальцію, який міг зміцнювати структуру.

Дослідники описали два механізми фіксації вуглецю: накопичення біомаси через фотосинтез та мікробно індуковану карбонатну преципітацію, коли створюються умови для випадання нерозчинних карбонатів. За перші 30 днів матеріал поглинув у середньому 2,2 міліграма CO₂ на грам гідрогелю, а за 400 днів — близько 26 міліграмів.

Дослідники розробили гідрогель на основі Pluron­ic F‑127, який пропускає достатню кількість світла для фотосинтезу, при цьому залишаючись придатним для друку за допомогою екструзійного 3D-друку та фотозшивання для забезпечення довгострокової структурної стабільності.© Clay­ton Lee

Інсталяція Picoplank­ton­ics стала найбільшою архітектурною конструкцією з живих матеріалів. Її створила група Liv­ing Room Col­lec­tive за допомогою біофабрикаційної платформи ETH Zürich. Простір павільйону спеціально адаптували для підтримки життєдіяльності ціанобактерій, а доглядачі залишатимуться на місці до завершення виставки 23 листопада 2025 року.

Проєкт демонструє можливості співтворення архітектури з живими системами та ставить питання про майбутнє будівельних матеріалів. Хоча лабораторні дані показують обмежений масштаб поглинання CO₂, головна перевага таких матеріалів у їхній пасивності: вони не потребують зовнішньої енергії та не створюють токсичних відходів.

Таким чином, Picoplank­ton­ics і дослідження Nature Com­mu­ni­ca­tions відкривають новий напрям у поєднанні архітектури та біології, де будівлі можуть не лише існувати, а й активно взаємодіяти з довкіллям.