Космічний телескоп Hubble зафіксував унікальну галактику, світло якої йде до Землі 250 мільйонів років

На зображенні з телескопа Hubble спіральна галактика UGC 11 397 у сузір'ї Ліри вражає винятковістю своїх рукавів і скупченням зірок, але справжня драма прихована у її ядрі. У центрі галактики знаходиться надмасивна чорна діра масою 174 мільйони сонць, яка активно поглинає навколишній газ, пил та навіть цілі зорі. Хоча більша частина цієї «космічної поживи» прихована пиловою завісою, потужне рентгенівське випромінювання пробивається крізь цей пил, видаючи справжню активність ядра.

Саме це рентгенівське світло дозволило астрономам класифікувати UGC 11 397 як галактику типу 2 Сейферта — клас активних галактик, у яких надмасивна чорна діра схована за товстим тором із газу та пилу, але проявляє себе у високоенергетичних діапазонах. Такий тип структур часто слугує «лабораторією» для вивчення еволюції чорних дір і їхнього впливу на формування зірок.

Світло, яке бачимо сьогодні, вирушило до Землі ще 250 мільйонів років тому, коли на нашій планеті панували рептилії, а материки мали інші обриси. Аналіз таких галактик допомагає астрономам не лише зважити чорні діри, а й зрозуміти, як вони зростали на ранніх етапах розвитку Всесвіту.

Дослідження подібних активних ядер із допомогою Hubble відкриває шлях до розкриття механізмів, які регулюють життя і смерть зірок у найбільш екстремальних умовах — безпосередньо біля надмасивної чорної діри, що формує долю цілої галактики.