Китайські астрономи відкрили новий метод пошуку позаземного життя

Міжнародна група науковців з Університету Гонконгу представила нове дослідження, яке пояснює, чому Земля має активну тектоніку плит, тоді як Венера — ні, попри схожі розміри та склад. Робота, опублікована в журналі Nature Com­mu­ni­ca­tions, описує шість типів тектонічних режимів, які визначають, як поводиться поверхня планет і як еволюціонує їхня геологічна активність.

Команду очолив доктор Тяньян Лю, який разом із колегами створив серію чисельних моделей конвекції мантії, що дозволили визначити шість основних типів тектонічної поведінки. Серед них — знайомі «рухома кора» (як на Землі) та «нерухома кора» (як на Марсі), а також новий режим, названий «епізодично-гнучкою корою» (episod­ic-squishy lid). Він характеризується періодичним переходом між активними та пасивними станами — своєрідним «диханням» планети, коли кора тимчасово активізується, а потім знову стабілізується.

Дослідники вважають, що Земля перейшла до рухомої кори, коли її літосфера охолола настільки, що почала тріскатися й формувати окремі плити. Це запустило механізм постійного оновлення поверхні, утворення гір, океанів і циркуляції вуглецю, який підтримує стабільний клімат. Венера ж, навпаки, залишилася у стані, що відповідає «плутонічно-гнучкій корі» — коли підняття магми спричиняє локальні виверження, але не запускає глобальні тектонічні процеси.

Це може пояснити, чому Венера не має активних зон субдукції чи океанічних хребтів, проте на ній усе ще можливі локальні виверження вулканів, про що свідчать спостереження останніх років. За словами професора Максима Балмера з Університетського коледжу Лондона, моделі показують, що вулканізм може тривати навіть без руху тектонічних плит, якщо в мантії зберігається достатньо тепла та магматичної активності.

Результати дослідження дають змогу розглядати Землю та Венеру як дві стадії єдиного еволюційного процесу, де теплові й механічні властивості літосфери визначають подальшу долю планети — активну, як у Землі, або застиглу, як у Венери. Це відкриває нові можливості для пошуку планет із потенційною тектонічною активністю за межами Сонячної системи, адже саме такі умови вважаються критично важливими для підтримки життя.