Китайські науковці завдали шкоди орбіті Землі на майбутні 100 років

Китай може суттєво загострити проблему космічного сміття через запуск власних мегасузір'їв супутників, застерігають аналітики. Йдеться про державну програму Guowang і приватну Qianfan, кожна з яких передбачає розміщення на низькій навколоземній орбіті (LEO) до 10 000 супутників. Для повного розгортання цих систем потрібно здійснити понад тисячу запусків — і більшість із них супроводжуватиметься виведенням у космос великих верхніх ступенів ракет, які можуть залишитися на орбіті на понад 100 років.

На відміну від американської Starlink, китайські ракети Long March 6A та 8 часто не використовують контрольовані процедури повернення в атмосферу. Їхні верхні ступені залишаються на висоті 720−780 км, де щільність атмосфери є надто низькою, щоб сприяти їхньому поступовому падінню. Це значно перевищує рекомендовану висоту в 600 км, яку вважають межею для зменшення ризику довготривалого накопичення уламків.

За даними американських військових та космічних аналітиків, КНР найближчими роками здійснить понад тисячу запусків, і якщо нинішні практики не зміняться, саме китайські ступені невдовзі домінуватимуть серед сміття на орбіті. Попри те, що в деяких випадках Китай використовує ступені Yuanzheng-2, які можуть самостійно сходити з орбіти, немає гарантії, що їх застосовуватимуть постійно.

Міжнародна спільнота неодноразово критикувала Китай за нестачу прозорості та нехтування загальноприйнятими практиками. У 2022 році неконтрольоване падіння ракети змусило Іспанію тимчасово закрити свій повітряний простір. Тодішній очільник NASA Білл Нельсон звинуватив Китай у тому, що країна не надає траєкторну інформацію, необхідну для прогнозування ризиків на Землі.

Проте Китай — не єдиний винуватець. SpaceX із понад 6 700 супутниками Starlink також піддається критиці: їхнє світіння заважає астрономічним спостереженням, а залишки ракет іноді падають на віддалені території. Деякі науковці, зокрема астрофізикиня Саманта Лоулер, попереджають про ймовірність запуску ланцюгової реакції зіткнень у космосі, відомої як синдром Кесслера.

У підсумку, експерти погоджуються, що лише координація зусиль на глобальному рівні та впровадження жорстких регуляцій можуть зменшити ризики втрати доступу до стабільного й безпечного космічного простору. Якщо ж ситуація залишиться без змін, наслідки можуть стати фатальними не лише для космічної інфраструктури, а й для безпеки на Землі.