NASA планує використовувати комах для підтримування життя на Місяці та Марсі

NASA розглядає можливість залучення комах до створення стійких біосистем на Місяці та Марсі. За результатами нових досліджень, саме ці дрібні земні істоти можуть стати ключовими для забезпечення харчування, утилізації відходів і підтримання замкнених екосистем поза межами Землі, де традиційні життєзабезпечувальні системи надзвичайно складно реалізувати.

Ідея не нова: ще з 1947 року NASA використовує плодових мушок для експериментів у космосі, вивчаючи вплив радіації, мікрогравітації та змін імунної системи. Згодом у польоти відправляли також мурах, шовкопрядів і гусениць метеликів, проте в умовах мікрогравітації їхня орієнтація та рух порушувалися. Однак на Місяці й Марсі, де є часткова гравітація — приблизно одна шоста та одна третя земної відповідно — комахи зможуть відновити природну координацію, що відкриває нові перспективи для створення екологічно стабільних баз.

Однією з найважливіших проблем колонізації є агровиробництво. На початкових етапах на інших планетах вирощуватимуть швидкорослі культури — помідори, перець, полуницю, листові овочі. Запилювати їх вручну буде неможливо, тому на допомогу можуть прийти джмелі, які добре працюють у замкнених тепличних середовищах. Водночас чорна солдатська муха зможе переробляти органічні відходи на добрива та білкову біомасу, а личинки борошняного хрущака — розщеплювати волокнисті матеріали й бути додатковим джерелом білка.

Під шаром ґрунту роль «санітарів» виконуватимуть дрібні організми — колемболи та кліщі, що підтримуватимуть структуру субстрату та сприятимуть розвитку мікрофлори. Усі комахи житимуть у спеціальних герметичних екоподах, які запобігатимуть будь-якому біологічному забрудненню. Такі системи дадуть змогу створити замкнений цикл: усе, що потрапляє у відходи, перетворюється на ресурс.

У NASA наголошують, що майбутні космічні поселення можуть функціонувати як повністю автономні екосистеми, де біологічні процеси інтегруються з інженерними рішеннями. Комахи, які колись слугували лише об’єктами експериментів, тепер розглядаються як основа життя за межами Землі — мініатюрні, але надзвичайно важливі помічники у створенні стабільних світів на Місяці та Марсі.