NASA запустила унікальну космічну місію, яка пояснить, чому Земля зберегла океани, а Марс втратив воду

NASA запустила нову місію Car­ruthers Geo­coro­na Obser­va­to­ry, яка вперше зніматиме зовнішній шар атмосфери Землі — екзосферу, щоб краще зрозуміти процеси космічної погоди, втрату атмосфери та фактори, що визначають придатність планет до життя. Місія стартувала 24 вересня 2025 року з Космічного центру Кеннеді у Флориді на борту ракети SpaceX Fal­con 9.

Екзосфера починається приблизно за 300 миль (480 км) над поверхнею Землі й складається переважно з атомів водню, які повільно покидають гравітаційне поле планети. Її виявити можна лише за слабким ультрафіолетовим світінням, відомим як геокорона. Вперше це явище зафіксував у 1972 році астроном Джордж Карразерс, коли його камера, встановлена на Місяці під час місії Apol­lo 16, зробила унікальні знімки світлового ореолу навколо Землі.

Художня концепція п’яти точок Лагранжа між Сонцем і Землею в космосі. У точках Лагранжа гравітаційне тяжіння двох великих мас протидіє одне одному, що дозволяє космічним кораблям зменшити споживання палива, необхідне для утримання позиції. Точка L1 системи Земля-Сонце забезпечує безперервний огляд Сонця і стане місцем проведення трьох нових місій з геліофізики в 2025 році: міжзоряного зонда NASA Inter­stel­lar Map­ping and Accel­er­a­tion Probe (IMAP), обсерваторії NASA Car­ruthers Geo­coro­na Obser­va­to­ry та місії NOAA Space Weath­er Fol­low-On – Lagrange 1 (SWFO – L1). Джерело: Концептуальна лабораторія зображень NASA/Кристофер Кім

Сучасна місія, названа на честь Карразерса, покликана створити перші безперервні відеозаписи геокорони, щоб простежити, як її форма змінюється під впливом Сонця. Як пояснює керівниця проєкту Лара Волдроп з Університету Іллінойсу, ці спостереження мають ключове значення для прогнозування небезпечних сонячних бур, які можуть загрожувати апаратам і астронавтам під час польотів за межі Землі.

Крім того, дослідження допоможе зрозуміти, як з часом Земля втрачає водень — головний елемент води. Відстеження цього процесу може пояснити, чому наша планета зберегла свої океани, тоді як інші, на кшталт Марса, втратили воду. Це дасть змогу точніше визначати потенційно придатні до життя екзопланети.

Після чотиримісячного польоту апарат Car­ruthers дістанеться точки Лагранжа L1 — близько 1,6 мільйона кілометрів від Землі у напрямку до Сонця. Звідти він протягом двох років спостерігатиме за екзосферою за допомогою двох ультрафіолетових камер: вузькопольової для детальних зображень і широкопольової для загального огляду. Проєкт реалізує NASA спільно з BAE Sys­tems під управлінням Helio­physics Divi­sion у Центрі Годдарда.