Науковці довели аномальну природу магнітного поля Місяця

Нове дослідження астрофізиків пролило світло на давню загадку Місяця — характер його магнітного поля в минулому. Вчені встановили, що воно не було стабільно потужним: здебільшого залишалося слабким, але періодично різко посилювалося короткими спалахами.

Раніше зразки порід, доставлені місіями Apol­lo, демонстрували високу намагніченість, що підтримувало гіпотезу про існування сильного «місячного динамо». Водночас інші дослідники сумнівалися, адже невелике ядро Місяця навряд чи могло довго підтримувати потужне поле. Нові результати пояснюють, як ці суперечливі дані можуть узгоджуватися.

Аналіз показав, що сильні магнітні сліди найчастіше трапляються у базальтах із високим вмістом титану, тоді як породи з низьким його вмістом стабільно свідчать про слабке поле. Це означає, що потужні значення були винятковими епізодами, пов’язаними з особливими геологічними процесами.

За гіпотезою авторів, короткі періоди посилення могли запускатися плавленням титановмісних порід у глибинних шарах. Такі епізоди тривали від десятиліть до кількох тисяч років, після чого Місяць повертався до слабкого поля, що краще узгоджується з його внутрішньою будовою.

Дослідники також наголошують на «упередженості» даних: місця посадок Apol­lo обиралися переважно на базальтових рівнинах, де ймовірність знайти сліди рідкісних магнітних спалахів була вищою. Майбутні місії з доставкою зразків з інших районів Місяця стануть вирішальними для перевірки висновку, що його магнітне поле здебільшого було слабким, а сильні імпульси — лише короткими винятками.