Науковці довели, що гіпотеза Енштейна про центр Всесвіту помилкова

Близько століття тому вчені зіткнулися з дилемою щодо загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, яка припускала статичність Всесвіту — він вважав, що його розміри й форма залишаються незмінними. Проте астрономічні спостереження показали інше: далекі галактики віддаляються одна від одної, що свідчить про розширення Всесвіту.

Поступово наукова спільнота усвідомила, що теорія Ейнштейна не заперечує можливості динамічного, мінливого Всесвіту. Використовуючи ті ж математичні принципи, фізики створили нові моделі, які підтверджують, що космос не статичний, а розширюється.

Розширення Всесвіту не означає, що галактики просто рухаються у просторі — розтягується сама тканина простору між ними. Тобто все у Всесвіті віддаляється одне від одного, і що далі галактика, то швидше вона «тікає». Часто для пояснення цього процесу використовують аналогію з повітряною кулькою: якщо нанести крапки на її поверхню та надувати, відстані між крапками зростатимуть, хоча самі крапки не рухаються по поверхні.

Проте, ця аналогія має обмеження. Важливо усвідомити, що Всесвіт не має центру — так само як не існує центру поверхні кульки. Можна рухатися будь-яким напрямком скільки завгодно, і жодної «середини» не знайдеш.

Ще складніше зрозуміти, що Всесвіт існує у чотиривимірному просторі-часі, де простір і час тісно переплетені. Наше сприйняття відрізняється від того, як насправді влаштований космос. Саме тому питання про центр Всесвіту або механізми його розширення виходять за межі звичного нам мислення, показуючи, наскільки дивовижний і незбагненний наш Всесвіт.