Науковці довели, що Марс викидає воду з планети у космос

Міжнародна група вчених встановила, що локальний пиловий шторм на Марсі здатний підіймати великі обсяги водяної пари у верхні шари атмосфери й викидати її у космос. Дослідження, опубліковане в журналі Com­mu­ni­ca­tions: Earth & Envi­ron­ment, показує: такі явища можуть відігравати важливу роль у тому, як Червона планета поступово втрачала воду.

Щоденні зображення глобальної карти MRO-MARCI, що відображають початковий розвиток рідкісної регіональної пилової бурі в північно-західній частині Сиртис-Майор, спостережуваної 21 серпня 2023 року при Ls = 107,6° (ліворуч) та 22 серпня 2023 року при Ls = 108,0° (праворуч), яка досягла площі 1,2 × 10⁶ км². Джерело: Brines, Aoki et al., 2026, Com­mu­ni­ca­tions: Earth & Envi­ron­ment

Сучасний Марс — холодна й суха пустеля, проте численні геологічні ознаки свідчать, що колись там було багато рідкої води. Попри десятиліття досліджень, частина механізмів втрати води залишалася незрозумілою. Нові результати додають пояснення до цієї картини.

Керівники роботи Адріан Брінес з Інституту астрофізики Андалусії та Шьохей Аокі з Університету Токіо й Університету Тохоку наголосили, що локальні пилові шторми можуть суттєво впливати на кліматичну еволюцію Марса. Раніше більшість уваги приділяли глобальним бурям або літньому сезону Південної півкулі, який вважали головним чинником втрати води.

Діаграма, що ілюструє реакцію атмосфери на локальну пилову бурю в Північній півкулі під час місцевого літнього сезону. Висока концентрація пилу значно збільшує поглинання сонячної радіації, що призводить до більшого потепління атмосфери, особливо в середній атмосфері. Крім того, посилена циркуляція атмосфери, пов’язана з пиловою бурею, посилює вертикальний транспорт водяної пари з нижніх шарів атмосфери, сприяючи введенню води на більших висотах і збільшенню витоку водню з екзобази. Джерело: Brines, Aoki et al., 2026, Com­mu­ni­ca­tions: Earth & Envi­ron­ment.

Команда зафіксувала різке зростання водяної пари в атмосфері під час літа Північної півкулі у марсіанському році 37 (2022–2023 роки на Землі). Концентрації були до 10 разів вищими за звичайні, чого не спостерігали раніше й не передбачали моделі. Це явище пов’язали з аномальним локальним пиловим штормом.

Невдовзі після цього вчені зафіксували збільшення рівня водню на межі атмосфери з космосом — у 2,5 раза більше, ніж у той самий сезон попередніх років. Саме водень після розпаду молекул води залишає планету. Аокі підсумував, що короткі, але інтенсивні епізоди можуть мати значний вплив на втрату води Марсом і додають важливий елемент до розуміння його кліматичної історії.