Науковці довели, що раніше на Марсі існував клімат, сприятливий для підтримування життя

На Марсі знайдено нові докази того, що колись на планеті могли йти дощі та існував теплий, вологий клімат. Науковці виявили у кратері Єзеро вибілені породи — фрагменти каолініту, мінералу, який на Землі формується під час тривалих періодів сильних опадів у тропічних регіонах. Відкриття зробив марсохід NASA Per­se­ver­ance, а результати дослідження опубліковано в журналі Com­mu­ni­ca­tions Earth & Envi­ron­ment. Автори — Адріан Броз і професорка Бріні Горґан з Університету Пердью, яка є членом наукової команди місії Per­se­ver­ance.

Білі плями, помітні на червонувато-помаранчевій поверхні Марса, виявилися алюмоносилікатними глинами, багатими на каолініт. На Землі вони з’являються, коли дощова вода протягом тривалого часу вимиває з ґрунту та порід інші мінерали, залишаючи лише очищений матеріал. За словами Горґан, такі породи на Марсі є «одними з найважливіших із коли-небудь зафіксованих з орбіти», адже для їхнього утворення потрібні великі об’єми води, що може вказувати на теплий і вологий клімат, який тривав мільйони років.

Дослідження Пердьюського університету, присвячене скелям, які виділялися світлими крапками на червонувато-помаранчевій поверхні Марса, показує, що на деяких ділянках цієї маленької планети колись могли існувати вологі оази з вологим кліматом і сильними дощами, порівнянними з тропічним кліматом на Землі. Джерело: NASA

Дослідники порівняли зразки каолініту, знайдені Per­se­ver­ance, із породами Землі — зокрема з регіонів біля Сан-Дієго (США) та у Південній Африці. Результати показали майже повну схожість хімічного складу. На Землі подібні глини утворюються або у тропічних умовах під дією дощів, або в гідротермальних системах під впливом гарячої води. Проте марсіанські зразки мають ознаки саме атмосферного вивітрювання при нижчих температурах, а не гідротермального походження.

Фрагменти каолініту розкидані по всій території кратера Єзеро — від дрібних камінців до великих брил. Це створює нову загадку: звідки вони потрапили саме туди. За словами Горґан, можливо, породи були принесені річкою, що колись впадала в озеро Єзеро, або потрапили туди під час метеоритного удару. Зараз це — єдині зразки на поверхні, які можуть безпосередньо підтвердити існування вологого середовища, схожого на земні дощові тропіки.

Марсохід Per­se­ver­ance досліджує кратер Єзеро з лютого 2021 року — місце, де мільярди років тому було озеро, удвічі більше за озеро Тахо. Виявлення каолініту доповнює доказову базу того, що колись Марс мав густішу атмосферу, активний колообіг води та умови, придатні для життя. Як зазначив Броз, якщо ці породи справді сформувалися під дією дощів, то це могло бути «надзвичайно сприятливим середовищем, де життя могло розвинутися або вижити».