Науковці навчилися завантажувати нові дані у ДНК людини

ДНК має потенціал для зберігання даних, тому вчені розглядають його не лише як носія генетичної пам’яті, але і як рішення для накопичення сторонньої інформації. Група дослідників з Національного університету Сінгапуру (NUS) розробила новий метод запису і зчитування даних у ДНК. Підхід дістав назву “БакКам”.

Вчені зазначають: принцип дії БакКаму схожий до фотоапарата, але замість того, щоб фіксувати світло на плівці, він використовує світло для кодування інформації у ДНК, пише New Atlas.

“ДНК мініатюрна, стійка до зовнішніх чинників і здатна зберігати величезні обсяги даних. Іншими словами, це ідеальний носій інформації, який може зберігатися, без перебільшення, сотні мільйонів років. Який же обсяг заклала у нас природа у “заводській” комплектації? Якщо упакувати всю цифрову інформацію нашого світу у ДНК, то вона вміститься в об’ємі, меншому, ніж кубик рафінаду”, — пояснюють вчені.

Науковці підкреслюють: з ДНК неймовірно складно працювати. Оскільки її важко відтворити штучним шляхом, вона не вирізняється високою міцністю при зовнішніх маніпуляціях.

“Уявіть, що ДНК всередині клітини — це неекспонована плівка, яка тільки й чекає, щоб на ній з’явилося зображення. Замість об’єктива і затвора для захоплення ми використовуємо лазери та оптогенетику — спосіб управління клітинами за допомогою світла. Це дає змогу вкарбовувати дані у ДНК. Для відстеження цієї інформації ми використовуємо методи штрихового кодування, які дають змогу маркувати кожен біт даних. Надалі для впорядкування та вилучення даних можна використовувати алгоритми машинного навчання”, — пояснюють вчені.

На даному етапі дослідження, науковці, по суті, створили першу “живу цифрову камеру”. Це значний прогрес, що відкриває можливості для подальшого застосування ДНК-накопичувачів та інтеграції технології у біологічні структури. Дослідники певні: це може стати основою для майбутніх проривів у галузі зберігання і запису інформації.