Науковці назвали ключову перешкоду для успішних пошуків позаземних цивілізацій

Астрономи пропонують нове пояснення «великої тиші» у пошуках позаземних цивілізацій. Згідно з дослідженням, опублікованим у The Astro­phys­i­cal Jour­nal, вузькосмугові радіосигнали, на які традиційно орієнтуються програми SETI, можуть спотворюватися космічною погодою біля зірок і ставати невидимими для наших телескопів.

Космічна погода — це потужні зоряні вітри та корональні викиди маси, що наповнюють простір плазмою та зарядженими частинками. Для радіохвиль це означає додаткові перешкоди: сигнал розширюється у спектрі, втрачає пікову потужність і може опинитися нижче порога виявлення.

Ключовим механізмом є дифракційна сцинтиляція — коли плазма діє як нерівномірне середовище, викривляючи хвилю подібно до того, як теплові потоки спотворюють картинку над гарячим асфальтом. Навіть «ідеально вузький» сигнал у дорозі може стати широким і слабким, перетворившись на шум.

Передача з планети може починатися як вузькосмуговий сигнал з високою колімацією (ліворуч), але після впливу електронів і плазми, що випромінюються зіркою, навколо якої обертається планета, діапазон частот сигналу може розширитися, що призведе до зниження пікової потужності сигналу (праворуч). (Джерело зображення: Вішал Гаджар)

Моделювання показало, що у багатьох зірок розширення сигналу перевищує 1 герц, а в активних червоних карликів може сягати сотень і навіть тисяч герців. У таких умовах стандартні алгоритми пошуку вузькосмугових передач просто не спрацьовують.

Практичний висновок для SETI — потрібно змінювати методи пошуку: враховувати спотворення від зоряної активності, розширювати параметри аналізу та по можливості синхронізувати спостереження з фазами «тихішої» космічної погоди.

Це не гарантує швидкого відкриття сигналів від інших цивілізацій, але додає реалістичний фізичний фактор у пояснення відсутності результатів і підказує, як зробити пошук ефективнішим — не змінюючи Всесвіт, а змінюючи спосіб, яким ми його слухаємо.