Науковці погодились з теорією, що Всесвіт — це комп’ютерна розробка

Дослідники звернули увагу на теорію американського вченого-комп'ютерника та фізика Едварда Фредкіна, який помер у червні цього року. Фредкін стверджував, що Всесвіт міг бути створений комп’ютерною програмою

На думку науковця, закони фізики та самого Всесвіту в цілому є результатом роботи комп’ютерного алгоритму. Останнім часом такий підхід до фізики стає дедалі популярнішим. «Тепер це вже вважається цілком шанованою ідеєю», — зазначив канадський вчений у галузі комп’ютерних наук Норман Марголус.

Ще наприкінці 1960-х Фредкін усвідомив складнощі, які можуть виникнути у сфері штучного інтелекту, зокрема щодо національної безпеки, та активно виступав за міжнародне співробітництво у цій галузі.

Фредкін також брав участь у передовій розробці реверсивних обчислень. Незважаючи на початкові сумніви щодо реалізації такого підходу на класичних комп’ютерах, Фредкін та його колеги продемонстрували, що певні логічні вентилі можуть виконувати оборотні операції.

Проте найцікавіша ідея Фредкіна полягала у поданні Всесвіту як «клітинного автомата», колекції обчислювальних осередків, що працюють за певними правилами. Він припускав, що ці прості правила можуть породити всю складність космосу.

Інженер та професор Массачусетського технологічного інституту Сет Ллойд наголосив, що для розуміння квантово-механічних явищ теорія «цифрового Всесвіту» Фредкіна може вимагати переходу від класичних обчислювальних правил до квантових. Цей підхід може допомогти вирішити деякі з найглибших загадок у фізиці, включаючи квантову теорію гравітації.

На думку вчених, якщо Всесвіт справді є результатом роботи системи на квантовому рівні, вона може надати ключі до розуміння незвіданих аспектів квантової механіки, тим самим додавши новий розділ до історії науки.

Нагадаємо — наприкінці липня астрофізики проекту «MillenniumTNG» розробили першу комп’ютерну модель Всесвіту, яка одночасно показує процеси, що відбуваються на рівні окремих галактик, а також розвиток великомасштабних космічних структур. Симуляція охоплює величезну ділянку космосу розміром 10 млрд світлових років і дає змогу перевірити стандартну космологічну модель ΛCDM (Лямбда-CDM).