Міжнародна космічна станція (МКС) увійшла в найнебезпечніший період свого існування — таку оцінку надали фахівці Консультативної ради з безпеки аерокосмічних програм NASA під час відкритого засідання 17 квітня 2025 року. Серед ключових ризиків — зношення обладнання, тріщини в корпусі та витоки повітря, які турбують інженерів уже кілька років. На цьому тлі дедалі більшу загрозу становить недостатнє фінансування, особливо в контексті планів адміністрації Дональда Трампа скоротити бюджет NASA на 20%.
Окрему тривогу викликає стан модуля держави-терористки рф «Звезда», де вже кілька років не можуть виявити джерело хронічного витоку повітря в тамбурі PrK. За словами Річа Вільямса, члена ради, це питання входить до переліку найсерйозніших проблем МКС. Фахівці NASA та «Роскосмосу» планують зустріч у Москві для координації подальших дій і оновлення заходів щодо зменшення ризиків. Тим часом екіпаж станції обмежив частоту повторного нагнітання повітря у вразливий модуль.
NASA офіційно планує звести МКС з орбіти до 2030 року. Для цього агентство замовило розробку спеціального апарата US Deorbit Vehicle (USDV), яким займається компанія SpaceX. Водночас її керівник Ілон Маск нещодавно висловив думку, що станцію слід знеорбітити раніше. За його словами, МКС «вже виконала свою місію», а її подальше існування пов’язане з надмірними ризиками.
Панель безпеки NASA застерігає: у разі аварійного зниження станції до того, як буде готовий USDV, уламки МКС можуть становити серйозну загрозу для населення. Вартість розробки апарата та відповідної пускової інфраструктури оцінюється в понад $ 1 мільярд. Якщо ці витрати покриватимуться з чинного бюджету МКС, NASA ризикує втратити здатність підтримувати щоденні й аварійні операції на борту.
За даними, озвученими на засіданні, минулого року NASA витратила $ 993 млн на обслуговування МКС та $ 1,63 млрд — на транспортування екіпажу й вантажів. Тепер існує загроза, що подальші скорочення можуть зірвати реалізацію програми безпечного зведення станції з орбіти. Експерти наголошують: завершальні фази експлуатації таких складних інженерних систем, як МКС, потребують не зменшення, а збереження або навіть підвищення ресурсів.