Науковці попереджають про повторне масове вимирання живих видів на Землі

Близько 252 мільйонів років тому Земля пережила найбільше масове вимирання у своїй історії — пермсько-тріасову катастрофу, під час якої зникло до 94% морських видів і 70% родин наземних хребетних. Довгий час науці було відомо, що причиною цього стало різке вивільнення парникових газів, однак залишалося загадкою, чому надзвичайно високі температури тривали ще мільйони років після виверження Сибірських трапів.

Останнє дослідження пояснює цю аномалію: після зникнення тропічних лісів на екваторі різко знизилася ефективність поглинання вуглецю й уповільнився органічний вуглецевий цикл. Рослини — основні регулятори вуглецю — виявилися не здатними пристосуватися до стрімкого потепління. Фоссильний аналіз показав, що до катастрофи на екваторі домінували торф’яники та густі ліси, які активно поглинали CO₂. Однак після вибухових вивержень ці біоми практично зникли, залишивши після себе багаторічну «вугільну паузу» — період, коли у відкладеннях майже немає слідів лісів.

Замість них поширилися дрібні плауноподібні рослини, які набагато гірше фіксують вуглець. Лише через 5−6 мільйонів років, із поверненням рослинності, Земля почала виходити зі стану «парникової пастки».

Дослідники моделювали наслідки для вуглецевого циклу й отримали відповідь: стійке зникнення тропічних біомів порушило баланс, і навіть із відновленням температур потрібні були мільйони років, щоб глобальна система повернулася до рівноваги.

Висновки цієї роботи важливі й для сучасності. Масове знищення тропічних лісів сьогодні може привести до схожих наслідків, коли планета втратить головний природний регулятор вуглецю. Досвід пермсько-тріасової катастрофи показує: втрата тропічної рослинності — це не просто локальна проблема, а потенційний «кліматичний перелом», що може змінити весь хід розвитку життя на Землі.