Науковці розповіли, чи можливе у майбутньому клонування людей

Генетичне клонування тварин не є шляхом до «вічного життя» і не робить можливим клонування людини через біологічні, технічні та етичні обмеження. Науковий досвід показує, що навіть успішні приклади клонування, як у випадку вівці Доллі у 1996 році, не гарантують довготривале здорове існування та не можуть бути автоматично перенесені на людей.

Доллі була створена методом ядерного трансплантаційного клонування: ядро соматичної клітини дорослої вівці пересадили в яйцеклітину без власного ядра. Із сотень спроб лише один ембріон розвинувся у здорову тварину, що підкреслило низьку ефективність технології. Попри науковий прорив, клонована вівця померла у відносно молодому віці від хронічних хвороб, що засвідчило обмеження методу.

Клонування тварин часто супроводжується відхиленнями у розвитку, помилками в діленні клітин та мутаціями. Це означає, що навіть у випадку успіху клон не є повною копією за всіма ознаками і може мати проблеми зі здоров’ям.

Щодо людини, перешкоди ще більші. Етичні та правові норми у більшості країн забороняють експерименти з людськими ембріонами для репродуктивного клонування. Крім того, біологічні ризики надзвичайно високі: людські клітини чутливі до змін у ДНК, що може призвести до непередбачуваних аномалій.

Сучасні дослідження зосереджені на стовбурових клітинах і редагуванні геному для медичних цілей — лікування генетичних захворювань та відновлення тканин. Ці напрями мають власні етичні рамки, але не передбачають створення людських клонів і не розглядаються як спосіб досягнення «вічного життя».