Науковці створили тканину для одягу, яку не здатні прокусити комарі

Професор Обернського університету (США) Джон Бекман створив тканину для одягу, яку не здатні прокусити комарі. Про це стало відомо з публікації на bioRxiv.

Як розповів вчений, вирушивши в турпохід, він зіткнувся з проблемою всіх туристів — з комарами. Щоб врятуватися від їх укусів, можна використовувати одяг із товстої, щільної тканини. Втім, у спеку це завдає багатьох незручностей.

Бенкман вирішив розв’язати це питання, розробивши тканину з незвичайним плетінням. Незважаючи на легкість, комарі не здатні її прокусити. Для оцінки ступеня захисту, який дає той чи інший матеріал, вчений натягував тканинний рукав і поміщав свою руку в посудину з комарами, після чого вчені підраховували кількість залишених укусів. Випробування наявних у продажі матеріалів показали, що комахи легко прокушують будь-який із них.

Найкраще впорались із завданням трикотажні полотна, створені не переплетенням ниток, а зв’язаними петлями. Такі матеріали виготовляються промисловими машинами, здатними в’язати заздалегідь запрограмований візерунок із мікроскопічних петель. Вчені перевірили ефективність захисту, яку дають різні варіанти плетіння.

Найкраще показало себе полотно типу «інтерлок», що складається з двох шарів петель. Додаткове збільшення товщини ниток та зменшення розмірів петель посилило захист. Також краще за інших «захистили» людину нитки з поліестеру та спандексу (поліуретану). В експериментах такі тканини чудово блокували укуси комарів, при цьому залишалися тонкими та легкими.

Обернський університет вже готується запатентувати оптимальні для захисту від укусів варіанти тканин, щоб потім продавати ліцензії на їх випуск виробникам одягу. «Якщо я зможу купити футболку, таку ж комфортну і дешеву, як звичайна, але при цьому непроникну для комарів, то я куплю її, як і більшість людей», — наголосив Джон Бекман.

Нагадаємо — дослідники з Великої Британії розробили технологію, яка допоможе одягу самовідновлюватися. Прототип матеріалу на основі міцелію здатний «затягувати» дірки та отвори. Після регенерації міцність відновлених ділянок не поступається міцності неушкоджених фрагментів, хоча візуально вони й відрізнятимуться. Процес відновлення міцелію займає близько двох діб, однак вчені вважають, що цей час можна зменшити.