Науковці відкрили нове загадкове джерело випромінювання космічної радіації

Астрономи, використовуючи телескопічний масив VERITAS, отримали нові дані про загадкове джерело гамма-випромінювання HESS J1857+026, що дозволяє зробити важливі висновки про його будову та походження. Це джерело вперше виявили у 2008 році в рамках проєкту High Ener­gy Stereo­scop­ic Sys­tem (HESS), але протягом понад 15 років не вдавалося однозначно з’ясувати, що саме спричиняє випромінювання. Нові спостереження вносять суттєві уточнення, але остаточної відповіді поки що не дають.

HESS J1857+026 належить до класу дуже високої енергії (VHE) гамма-джерел, які здебільшого пов’язані з відомими астрофізичними об’єктами, такими як блазари чи подвійні системи з компактними плямами. Проте попередні вимірювання не виявили чітких аналогів у рентгенівському або інших діапазонах, що ускладнювало інтерпретацію. Джерело розташоване поруч із пульсаром PSR J1856+0245, але прямої прив’язки до нього через залишки наднової не встановлено.

Група під керівництвом Ю Чена з Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі проаналізувала близько 30 годин якісних даних VERITAS, зібраних у 2008–2016 роках. Карта значущості гамма-випромінювання показала, що найпотужніше випромінювання зміщене відносно розташування пульсара. Це зміщення підсилює гіпотезу про те, що випромінювання може походити не безпосередньо від пульсара, а від пульсарної туманності вітру (PWN) — хмари високоенергетичних частинок, що генеруються магнітним полем пульсара.

Карта значущості регіону навколо HESS J1857+026 в діапазоні 0,3–1 Тев (ліворуч) і 1–10 Тев (праворуч). Білі контури позначають значення значущості 5, 6 і 7 𝜎. Синя крапка позначає місце розташування PSR J1856+0245. Джерело: Chen et al., 2025.

При аналізі даних VERITAS також виявлено північну компоненту випромінювання, помітну лише при енергіях понад 1 ТеВ. Така структура може свідчити про наявність окремого гамма-джерела поблизу або про те, що зона випромінювання HESS J1857+026 є ширшою та складнішою, ніж вважалося раніше. Дослідники розрахували, що довжина дифузії високоенергетичних електронів становить близько 321 світлового року, а час їхнього охолодження — десятки тисяч років, що відповідає віку пульсара.

Незважаючи на значний прогрес, дослідження не дає остаточної відповіді на питання про природу HESS J1857+026. Хоча сценарій з пульсарною туманністю вітру залишається найімовірнішим, наявність додаткової північної структури та зміщення випромінювання породжують нові питання. Можливо, йдеться про два перекриті джерела або складні взаємодії в міжзоряному середовищі. Для остаточного з’ясування природи об’єкта вчені підкреслюють необхідність подальших спостережень у різних діапазонах з використанням нових інструментів.