Науковці виявили найстарішу чорну діру, що знищує свою галактику

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб» відкрила найдальшу і найстарішу з чорних дір, що коли-небудь спостерігалися. Вона існувала лише через 400 млн років після Великого вибуху.

Аналіз показав, що чорна діра з раннього Всесвіту поглинала матеріал із батьківської галактики швидше, ніж її сучасні родичі. Це відкриття може пояснити швидке формування надмасивних чорних дірок на зорі існування Всесвіту.

Чорну діру знайшли в стародавній галактиці GN-z11, світло від якої пройшло до Землі 13.4 млрд світлових років, тому галактика є такою, якою вона була лише через 400 млн років після Великого вибуху. Центральна чорна діра GN-z11 приблизно в 6 млн разів масивніша за Сонце, для порівняння Sagittarius A в центрі Чумацького Шляху важчий за Сонце приблизно в 4 млн разів. При цьому швидкість, з якою давня чорна діра живиться матерією з навколишньої галактики, вп’ятеро перевищує межу, передбачувану сучасними космологічними теоріями.

Згідно зі стандартними моделями, чорні діри утворюються при колапсі вмираючих масивних зірок. Згодом вони накопичують масу, стаючи все важчими. Але якби чорна діра в GN-z11 зростала очікуваним чином, то їй знадобилося б близько мільярда років, щоб вирости до розміру, що спостерігається. Швидке поглинання матеріалу пояснює, як чорній дірі вдалося досягти такої великої маси за менший період часу.

Через активність чорної діри молода галактика GN-z11 сяє досить яскраво, щоб світло від неї через мільярди років дійшло до чутливих приладів «Вебба». Чорні діри неможливо спостерігати безпосередньо, їх виявляють за характерним свіченням закрученого акреційного диска, який утворюється поблизу країв чорної діри. Газ в акреційному диску стає надзвичайно гарячим і починає світитися та випромінювати енергію.