Науковці визначили ключовий фактор, що сприяв появі складних форм життя на Землі

Нові геологічні дослідження показали, що період, який раніше вважався епохою стагнації — так званий «нудний мільярд» — насправді був вирішальним для формування умов, у яких виникло складне життя на Землі. Роботу провели вчені з Сиднейського університету та Університету Аделаїди, а її результати опубліковані в журналі Earth and Plan­e­tary Sci­ence Let­ters.

Команда дослідників виявила, що тектоніка плит у цей період активно перебудовувала планету. Зокрема, розпад суперконтиненту Нуна близько 1,46 мільярда років тому призвів до зменшення вулканічних викидів CO₂ і збільшення площі мілководних морів. Це створило стабільне середовище з високим рівнем кисню — ідеальне для розвитку перших еукаріотів, предків усіх складних форм життя.

Між 1,8 та 0,8 мільярда років тому континенти двічі об’єднувалися і розпадалися, формуючи Нуну, а потім Родінію. Використовуючи нову модель тектоніки плит, вчені змогли простежити зміни меж плит, берегових ліній і обмін вуглецем між мантією, океанами та атмосферою. Вони встановили, що довжина континентальних шельфів після фрагментації Нуни зросла більш ніж удвічі — до 130 000 км. Саме ці мілководні зони стали екологічними інкубаторами для еволюції.

Окрім тектоніки, важливу роль відіграли геохімічні процеси. Розширення серединно-океанічних хребтів сприяло накопиченню вуглецю в океанічній корі, а зменшення вулканічної активності — охолодженню клімату. Це подвійне зрушення — менше CO₂ в атмосфері та більше в океанах — змінило хімію морського середовища, зробивши його сприятливим для життя.

Поява перших викопних еукаріотів близько 1,05 мільярда років тому збігається з цими геологічними змінами. За словами дослідників, стабільні, кисневі та поживні мілководні моря були критично важливими для еволюції та диверсифікації складних організмів.

Це дослідження вперше кількісно пов’язує тектонічні процеси глибокого часу з довготривалим вивільненням вуглецю та біологічними подіями. Автори використали обчислювальні моделі, які поєднують геодинаміку з термодинамічними симуляціями, щоб показати, як глибинні процеси Землі впливали на її біологічну історію.