Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Науковці зафіксували безпрецедентний збій у природному циклі світового океану
Астрономи та океанографи зафіксували безпрецедентну подію: у 2025 році вперше за понад 40 років спостережень не відбулося сезонне апвелінгове підняття вод у Панамській затоці. Це природне явище, яке зазвичай триває з січня по квітень, забезпечує надходження холодної та багатої на поживні речовини води до поверхні, підтримуючи рибальство та коралові екосистеми регіону.
Дослідження, опубліковане у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, проведене міжнародною групою науковців, показало, що у 2025 році поверхневі води залишалися теплими, а характерні сигнали хлорофілу, які свідчать про цвітіння фітопланктону, були відсутні. Дані супутників і польові вимірювання підтвердили: вертикальне перемішування не відбулося, а холодні та багаті на кисень води залишилися під стратифікованим поверхневим шаром.

Річний цикл швидкості вітрів Панамського низькорівневого струменя (PLLJ), розрахований за PLLJmax. Стрілки вказують на силу та напрямок вітру на висоті 10 м від поверхні. Дані IFREMER-CERSAT за 1992–2018 роки. Джерело: Андрес Ордоньєс.
Причиною вчені назвали різке скорочення кількості короткочасних вітрових імпульсів — так званих «Panama wind jets», які зазвичай запускають апвелінг. Їхня частота знизилася приблизно на 74 % порівняно з історичними даними, хоча швидкість вітру залишалася нормальною. Це пов’язали зі зсувом міжтропічної зони конвергенції (ITCZ) на північ, що збіглося з фазою Ла-Нінья наприкінці 2024 — на початку 2025 року.
Наслідки для екосистем проявилися швидко. Різке падіння чисельності фітопланктону призвело до скорочення популяцій сардин, макрелі та інших пелагічних риб, що є основою місцевого рибальства. Коралові рифи зазнали теплового стресу через відсутність сезонного охолодження, що спричинило масштабні випадки їхнього відбілювання. Зниження рівня кисню у воді створило додаткові проблеми для донних організмів.
Науковці наголошують, що тропічні апвелінгові системи залишаються недостатньо дослідженими й часто не мають розвиненої мережі моніторингу. Вони відіграють ключову роль у глобальному кругообігу вуглецю, продуктивності рибальства та кліматичній регуляції, але їхнє недооцінення може призвести до пропуску ранніх сигналів системних змін. Автори дослідження закликають до інвестицій у спостережну інфраструктуру та вдосконалення моделей взаємодії атмосфери й океану, адже від цього може залежати стабільність цілих морських екосистем.