Науковці зафіксували загадкові сейсмічні коливання у надрах Землі на глибині 2 700 кілометрів

На глибині близько 2 700 кілометрів під поверхнею Землі, у так званому шарі D” на межі між нижньою мантією та зовнішнім рідким ядром, вчені спостерігають загадкове прискорення сейсмічних хвиль — явище, яке десятиліттями залишалося незрозумілим. Раніше його пов’язували із перетворенням мінералу перовськіту на іншу форму — постперовськіт, що відбувається за екстремальних температур і тисків.

Однак останнє дослідження під керівництвом геофізика Мотохіко Муракамі (Швейцарія, Японія) показало: ключову роль відіграє не просто хімічна трансформація, а орієнтація кристалів постперовськіту, які утворюють у цій зоні своєрідну текстуру завдяки конвекційним рухам мантії. Саме ці рухи, як і «бурі» у глибинах Землі, спричиняють вирівнювання кристалів у певних напрямках, що дозволяє сейсмічним хвилям рухатися значно швидше.

Дослідники змоделювали ці процеси у лабораторії, використовуючи матеріал MgGeO3, і підтвердили: коли кристали постперовськіту орієнтовані однаково, хвилі проходять крізь них із суттєво більшою швидкістю. Це стало першим експериментальним підтвердженням теорії, що конвекція глибоко в мантії впливає на фізичні властивості цілих шарів Землі.

Відкриття пояснює дивну поведінку сейсмічних хвиль на глибинах і дозволяє краще зрозуміти динамічні процеси, які формують внутрішню структуру нашої планети.