Науковці заявили, що пластик у відкритому океані став середовищем для розмноження нового типу життя

Дослідники виявили, що у Великій тихоокеанській сміттєвій плямі — гігантському скупченні пластикових відходів між Каліфорнією та Японією — розвинулася неочікувана екосистема живих організмів. Попри те що пляма не є суцільним «островом сміття», а радше густим «супом» із мільйонів мікро- та макропластикових частинок, саме цей середовищний феномен створив умови для формування нового типу морського життя.

У 2018–2019 роках науковці, співпрацюючи з неурядовою організацією The Ocean Cleanup, зібрали 105 великих уламків пластику з району плями. Більшість із них — це залишки рибальських сітей, буїв і канатів. Після дослідження зразків науковці виявили, що понад 94% уламків заселені океанічними (пелагічними) видами, а понад 70% — прибережними, які зазвичай живуть лише поблизу берегів. На двох третинах уламків ці дві групи співіснували.

Всього було знайдено 484 організми, що належать до 46 видів — серед них морські анемони, губки, ракоподібні, черви та морські слимаки. Науковці виявили не лише дорослих особин, а й молодь та самиць із яйцями, що свідчить про розмноження безпосередньо у відкритому океані. Це означає, що частина «пасажирів пластику» не просто виживає, а створює нові стабільні колонії.

Цікаво, що більшість прибережних видів, знайдених у зразках, розмножуються безстатевим шляхом і проводять усе життя, прикріпившись до поверхонь. Саме ця особливість допомогла їм пристосуватися до нестабільного середовища пластикових уламків, які постійно дрейфують у течіях.

Дослідники дійшли висновку, що Велика тихоокеанська сміттєва пляма стала новим біотопом — «пластисферою», яка надає прибережним видам можливість поширюватися у відкритий океан і навіть ставати частиною його пелагічної спільноти. Водночас учені попереджають, що така колонізація може мати непередбачувані екологічні наслідки, адже пластик створює нові шляхи для міграції видів і потенційно змінює баланс океанічних екосистем.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Ecol­o­gy & Evo­lu­tion.