Науковці знайшли неспростовні докази, що підтверджують унікальність Сонячної системи

Вчені встановили новий хімічний склад Сонячної системи, який свідчить про значно більший вміст вуглецю, кисню та азоту, ніж вважалося раніше. Свіже відкриття допомагає пояснити, чому Плутон, найбільший об'єкт у поясі Койпера, має високу щільність і є переважно кам’янистим, попри своє розташування у холодних зовнішніх регіонах Сонячної системи. Про це пише Space.

Згідно з дослідженням, яке очолив Нгок Чионг із Південно-західного дослідницького інституту (SwRI), традиційні моделі формування Сонячної системи не враховували високої концентрації вуглецю. Це призводило до помилкових припущень щодо складу об'єктів поясу Койпера, таких як Плутон, які виявилися більш багатими на камінь, ніж на лід. Вищий вміст вуглецю міг зменшити кількість доступного кисню для утворення водяного льоду, що пояснює кам’янисту природу Плутона.

Дослідження базується на аналізі органічних сполук комети 67P/Чурюмова-Герасименко, яку досліджував зонд Rosetta Європейського космічного агентства. Ці стійкі сполуки, відомі як «рефрактерні органіки», могли переносити значну частку первинного вуглецю до зовнішніх частин Сонячної системи. Вуглець у вигляді стабільних сполук, таких як CO і CO₂, обмежував доступний кисень для утворення водяного льоду.

Моделі, засновані на оновлених хімічних оцінках, успішно відтворили склади Плутона, його найбільшого супутника Харона, а також астероїдів Рюгу та Бенну. Зразки цих астероїдів, доставлені на Землю місіями JAXA Hayabusa-2 та NASA OSIRIS-REx, показали меншу кількість сульфатів, що свідчить про меншу концентрацію водяного льоду під час їхнього формування.

Ці результати впливають не лише на пояс Койпера: підвищений вміст вуглецю в давній сонячній туманності може означати, що крижані гіганти, такі як Уран і Нептун, мають більше кам’янистих матеріалів, ніж вважалося раніше. Це відкриває нові можливості для розуміння еволюції планет Сонячної системи та формування зірок і планет за її межами.