Науковцям вдалося побачити, що знаходиться у центрі чорної діри

Чорні діри є особливими об'єктами ц космосі, де гравітація настільки сильна, що ніщо, навіть світло, не може покинути її кордонів, навіть якщо подолає межу під назвою горизонт подій. Теоретично у центрі чорної діри знаходиться сингулярність, тобто точка, в якій сучасні наукові теорії зазнають краху через нескінченне викривлення простору-часу. Таємниця того, що ховається всередині чорних дір, може назавжди залишитися за межами нашої досяжності, вважає Дон Лінкольн, фізик із Фермілаб (США), інформує Big Think.

Важливою особливістю чорних дір є сфера, яка називається горизонтом подій. Цю невидиму межу можна визначити завдяки поведінці світла. На світло, як і на масу, впливає гравітація. Світлу потрібна енергія, щоб покинути об'єкт із сильною гравітацією. Що сильніша гравітація, то більше енергії потрібно світлу, щоб піти.

У міру наближення до центру чорної діри гравітація стає дедалі сильнішою. Існує радіус, за якого об'єкт, що рухається зі швидкістю світла, більше не зможе покинути чорну діру.

На відстані, що в 1,5 раза перевищує радіус горизонту подій, знаходиться «фотонна сфера». На цій відстані чорна діра настільки сильно викривляє простір, що фотони (частинки світла) фактично обертаються навколо чорної діри.

«Якби ви перебували на такій відстані від чорної діри, то світло від задньої частини голови обігнуло б чорну діру і вдарило б вам в обличчя. Вам не знадобиться в цьому випадку дзеркало, щоб перевірити, чи правильно ви зачесалися», — пояснює професор Лінкольн. — «Залежно від розміру чорної діри й розміру об'єкта, який наближається до горизонту подій, гравітація чорної діри може або розірвати об'єкт на частини, або ні. У цьому випадку я ігнорую цей ефект, адже все залежить від багатьох чинників».

Усі наукові теорії зазнають краху, якщо йдеться про центр чорної діри, який вважається сингулярністю. Тобто це місце, де маса чорної діри стискається до нульового розміру. Якщо серйозно ставитися до теорії відносності Ейнштейна, варіант нульового розміру реальний. І це означає, що сингулярність — це місце нескінченної щільності.

Якщо існує сингулярність, значить теорія відносності не працює. Таким чином, людству потрібна нова теорія квантової гравітації. А проте, вчені насправді не знають, який вигляд має ця теорія.

«Таким чином, правда про центр чорної діри є двоякою. Розумно припустити, що теорії Ейнштейна працюють у точках горизонту подій, але далеко від центру чорної діри. З іншого боку, вчені впевнені, що теорія Ейнштейна зазнає краху всередині горизонту подій. Отже, якщо бути чесними, ми абсолютно не знаємо, що ховається в центрі чорної діри. Оскільки ми ніколи не зможемо зазирнути всередину чорної діри, цілком можливо, що ми ніколи не дізнаємося, що відбувається всередині неї. Цілком імовірно, що внутрішня частина чорної діри назавжди залишиться для нас загадкою», — резюмує науковець.

Раніше ми розповідали про те, що вперше в історії вченим вдалося вивчити анатомію мертвої зірки у космосі. За допомогою спектрографа IGRINS-2 вчені виявили ізотопи брому, гелію, заліза, криптону і селену, а також велику кількість молекулярного водню.