Пілотована місія на Марс може випадково знищити життя

Астробіологи з Утрехтського університету опублікували роботу, в якій застерігають: ознаки позаземного життя могли залишатися непоміченими протягом десятиліть через системні недоліки в наукових методах. Дослідники вказують на серйозну проблему хибнонегативних результатів — ситуацій, коли життя десь існує, але прилади чи методи його не фіксують. За їхніми словами, недосконало розроблені тести на виявлення біосигнатур призводять до марнування значних наукових ресурсів.

Провідна авторка дослідження, професорка астробіології Інге Лус тен Кейт, яка працює одночасно в Утрехтському та Амстердамському університетах, наголошує: наукова спільнота зосереджена на уникненні хибнопозитивних результатів, тоді як ризик пропустити справжні сліди життя лишається поза увагою. «Це означає, що ми маємо прогалини у здатності розпізнавати існування життя, і ці прогалини поки що не є пріоритетом дослідницького порядку денного», — зазначила вона.

Науковці виділили три головні причини, через які пошуки позаземного життя можуть давати хибнонегативні результати. По-перше, стародавнє життя на віддалених світах могло не залишити жодних слідів навіть за умови, що колись там існувало. По-друге, біосигнали на деяких планетах можуть бути настільки слабкими, що сучасні технології просто не здатні їх вловити. Обидві останні причини тісно пов’язані між собою і вказують на технологічні обмеження людства.

Для вирішення цих проблем дослідники закликають розробити цілеспрямовану наукову стратегію, яка поєднувала б лабораторні експерименти, комп’ютерне моделювання та польові дослідження. Окрему роль у цій стратегії вони відводять інструментам штучного інтелекту, здатним розпізнавати патерни в позаземних даних, які людське око може пропустити. Крім того, тен Кейт наголошує: пошук ознак життя має спиратися на чітко сформульовані гіпотези та перевірювані цілі вимірювань.

Яскравою ілюстрацією проблеми слугує аналогія, яку наводять самі вчені: людина дивиться на камінь зверху, не підозрюючи, що під ним живуть жуки. Якщо пізніше тут розпочнеться видобуток ресурсів, і камінь, і жуки будуть знищені. Саме такий сценарій, на думку астробіологів, може реалізуватися на Марсі, якщо пілотована місія вирушить туди без належної підготовки.

Особливу увагу команди привернуло незвичне окислення, зафіксоване в марсіанських породах минулого року. Цей феномен виявив разючу схожість із земними зразками — а Земля залишається єдиною відомою нам планетою, де існує життя. Проте дослідники застерігають від поспішних висновків: перш ніж відправляти людей на Червону планету, астробіологам необхідно глибше вивчити геохімію позаземного середовища.

Професорка тен Кейт порушує й етичний вимір проблеми: якщо марсіанське життя існує і залишається прихованим, існує реальний ризик, що екіпаж місії ненавмисно його знищить. Навіть якщо йдеться про одноклітинні організми, подібні до бактерій, вчена переконана: люди не мають права позбавляти їх існування — навіть випадково. «Це, звісно, етична дилема, і не всі з цим погодяться», — визнає дослідниця.