Пітер Шифф вважає, що інституційна участь знизила прибутковість біткоїна

Відомий захисник золота і критик Bit­coin Пітер Шифф знову розпалив дискусію щодо ролі інституційних гравців на крипторинку. У своїй заяві він стверджує, що найуспішніша ера Bit­coin завершилася тоді, коли до активу приєдналися Волл-стріт та масовий інвестор.

За словами Шиффа, Bit­coin показував найкращу динаміку тоді, коли ним володіли одиниці. Тепер же, коли актив отримав широке визнання й інституційну підтримку, він нібито став одним із найгірших за прибутковістю. Така критика акцентує на давньому протистоянні між первинною філософією Bit­coin як альтернативної фінансової системи й нинішньою реальністю — підконтрольністю великим фінансовим структурам.

Попри це, з 2024 року інституційний інтерес лише посилюється. Fideli­ty Dig­i­tal Assets називає цей етап «новою фазою крипторинку», а такі банки як Mor­gan Stan­ley, Black­Rock та Fideli­ty активно запускають ETF на Bit­coin, Ethereum і навіть Solana. Загальні активи в крипто-ETF у США вже перевищили $120 млрд, що свідчить про глибоку трансформацію.

Нинішні ринкові умови кардинально відрізняються від початкових етапів: криптовалюта вже не рухається лише на хайпі, її динаміку визначають деривативи, арбітражні механізми та інституційна ліквідність. Нью-Йоркська фондова біржа готує запуск платформи для торгівлі цифровими активами 24/7, JPMor­gan запускає спотову й деривативну торгівлю для великих клієнтів — інституціоналізація йде повним ходом.

Тим часом аналітики зазначають: зростання BTC хоч і не таке вибухове, як раніше, однак все ще суттєве. Ціна нещодавно перевищила $90 000, і попри відкат, актив залишається прибутковим у багаторічному розрізі. Інституційна участь допомогла зменшити волатильність і стабілізувати ринок — тоді як раніше один твіт міг спричинити обвал.

Тож замість того, щоб говорити про «провал» Bit­coin, багато експертів розглядають нинішній перехід як ознаку зрілості активу. Слова Шиффа швидше відображають ідеологічний розкол: чи був Bit­coin створений як спекулятивний інструмент, чи як новий тип макрофінансового активу. Відповідь на це питання може дати лише час — і подальша поведінка інституційного капіталу.