Розкриті технічні характеристики далекобійної протикорабельної ракети Harpoon

Ракета Har­poon вже понад чотири десятиліття залишається одним із найважливіших інструментів морської оборони США та їхніх союзників. Розроблена компанією Boe­ing (раніше McDon­nell Dou­glas), вона вперше надійшла на озброєння наприкінці 1970‑х і з того часу пройшла низку модернізацій, що дозволило їй зберегти актуальність у сучасних конфліктах.

Har­poon належить до сімейства протикорабельних систем, здатних уражати цілі за горизонтом у будь-яких погодних умовах. Існує три основні модифікації: авіаційна AGM-84 для літаків-носіїв, корабельна RGM-84 для надводних суден та підводна UGM-84 у герметичному контейнері для запуску з торпедних апаратів.

Ракета оснащена турбореактивним двигуном Tele­dyne CAE J402, летить на швидкості близько 0,8 Маха та тримається на висоті лише 5–10 метрів над поверхнею моря, що ускладнює її виявлення радарами. У фінальній фазі польоту активується радарна головка самонаведення, яка забезпечує точне ураження рухомих морських цілей. Бойова частина важить близько 226 кг, а дальність новітніх версій сягає 248 км.

Останні модифікації — Block II, Block II+ та Block II+ ER — отримали GPS-навігацію, цифровий канал передачі даних, вдосконалені системи протидії радіоелектронним перешкодам і можливість зміни цілі під час польоту. За контрактними даними, вартість однієї ракети становить $1–1,4 млн залежно від комплектації.

Вперше Har­poon була створена як відповідь на радянську морську загрозу у 1970‑х. Після випробувань її встановили на літаках P‑3 Ori­on, а згодом — на есмінцях і підводних човнах. Сьогодні понад 30 країн, серед яких Японія, Південна Корея, Велика Британія, Індія та Австралія, інтегрували Har­poon у власні арсенали. Попри появу новіших систем, таких як Naval Strike Mis­sile чи LRASM, Har­poon залишається перевіреним і стратегічно важливим засобом морського стримування у ВМС США та серед союзників НАТО.