Розкриті технічні характеристики іранських підводних човнів класу Ghadir

Увагу військових аналітиків привернули підводні мінічовни Ірану класу «Ghadir», які розглядають як ключовий інструмент для дій у мілководних районах Перської затоки. Їхня роль полягає не у прямому протистоянні великим кораблям, а у створенні додаткових загроз у складних гідроакустичних умовах регіону.

«Ghadir» має водотоннажність близько 117 тонн у надводному положенні та 125 тонн під водою. Невеликий корпус дозволяє діяти у шельфових зонах і серед густого морського трафіку, де великі субмарини ризикують втратити маневровність. Конструкція оптимізована для засідкових операцій у шумному середовищі з численними судноплавними коридорами та нафтовою інфраструктурою.

Походження класу пов’язують із північнокорейським проєктом Yono, а кількість човнів оцінюють у 20–23 одиниці. Основний акцент робиться на можливості одночасного використання кількох субмарин у вузьких ділянках затоки, що ускладнює протичовнову оборону противника.

Озброєння «Ghadir» включає два торпедні апарати калібру 533 мм із невеликим боєзапасом. У відкритих джерелах згадуються важкі торпеди Val­fa­jr та експерименти з надшвидкою суперкавітаційною торпедою Hoot. Окремо підкреслюється потенціал мінної війни, доставлення бойових плавців та випробування підводного пуску крилатих ракет Jask, зокрема заявлений Іраном у 2019 році запуск Jask‑2.

Головна загроза від «Ghadir» полягає не у швидкості чи вогневій потужності, а у використанні фізики Перської затоки. Солоність, течії, термоклині та акустичні «тіні» ускладнюють роботу сонарів і дозволяють малим субмаринам застосовувати тактику «лежання на дні», залишаючись непомітними для противника.