Розкриті технічні характеристики нового іранського військового літака Simorgh

Іран розпочав офіційні випробувальні польоти свого нового літака Simorgh, який має замінити застарілий парк C‑130 Her­cules. Перший політ відбувся 28 жовтня 2025 року на аеродромі Шахін-Шахр у присутності високопосадовців міністерства оборони та транспорту. За даними державного телеканалу Press TV, льотна програма триватиме близько 100 годин у різних умовах, після чого літак пройде сертифікацію для військового й цивільного використання.

Simorgh, створений авіаційною компанією HESA (Iran Air­craft Man­u­fac­tur­ing Indus­tri­al Com­pa­ny), є двомоторним турбогвинтовим тактичним транспортником, розробленим на основі проєкту IrAn-140, але з суттєвими конструктивними змінами. Літак має довжину 23 метри, розмах крил 25 метрів і висоту 8 метрів. Його максимальна злітна маса становить приблизно 21,5 тонни, вантажність — 6 тонн, дальність польоту — до 3 900 км, а крейсерська швидкість сягає 500–530 км/год.

Новинка оснащена двома турбогвинтовими двигунами серії TV3-117 потужністю близько 2 500 к.с. кожен, які широко використовувалися в колишніх радянських літаках і вертольотах. Літак розрахований на перевезення 463L палет, легких автомобілів або авіадвигунів, має місця для десантників і може бути переобладнаний у санітарний варіант на 24 ноші. Це робить його зручним для завдань логістики, медичної евакуації, перекидання особового складу та постачання віддалених гарнізонів у Перській затоці.

У своєму класі Simorgh конкурує з такими моделями, як CN-235, An-26, C‑212 та M28. За характеристиками він наближається до CN-235, маючи схожу вантажність (близько 6 тонн) і дещо більшу швидкість. Іранська влада наголошує, що виробництво власного транспортного літака є частиною стратегії самозабезпечення в умовах багаторічних санкцій. Після завершення льотних випробувань очікується сертифікація літака для служби у ВПС Ісламської Республіки Іран, а також можливе створення цивільної пасажирської версії.

Як зазначають аналітики, успішна експлуатація Simorgh дозволить Ірану зменшити навантаження на парк C‑130 і забезпечити власну логістичну автономію. Проте справжня ефективність літака залежатиме від його надійності, підтримки технічного обслуговування та результатів випробувань у реальних умовах — з коротких і непідготовлених злітно-посадкових смуг.