Шотландські астрономи довели, що інопланетні мегаструктури можуть існувати у віддалених зоряних системах

Нові теоретичні моделі астрофізиків підтвердили, що гігантські енергозбиральні структури навколо зірок — дзеркальні диски та «бульбашки Дайсона» можуть бути гравітаційно стабільними й реально існувати в далеких зоряних системах. Дослідження провів професор Колін Макіннес з Університету Глазго, його результати опубліковані в журналі Month­ly Notices of the Roy­al Astro­nom­i­cal Soci­ety.

Науковці давно розглядають можливість існування цивілізацій, технологічно значно розвиненіших за людство. Однією з ключових концепцій є будівництво мегаструктур навколо зірок для збору енергії, що у багато разів перевищує потенціал будь-якої планети.

Основними типами таких конструкцій вважають зоряні двигуни — відбивальні диски, здатні спрямовувати рух зоряної системи, та «бульбашки Дайсона» — хмари з безлічі легких дзеркал, які збирають світло зірки. Довгий час залишалося відкритим питання, чи можуть ці структури залишатися стабільними протягом мільйонів років без постійного втручання.

Бульбашки Дайсона можуть бути гравітаційно стабільними. Джерело: LoveEm­ploy­ee (Wiki­me­dia Com­mons)

Макіннес показав, що стабільність можлива. У випадку зоряного двигуна вирішальним є розподіл маси: тарілкоподібний диск нестабільний, тоді як конструкція з важким зовнішнім кільцем може залишатися стійкою без активного управління. Щодо «бульбашок Дайсона», моделі довели, що за певної густини та маси дзеркала здатні самостійно організовуватися у стабільну конфігурацію.

Ці висновки мають значення не лише для теоретичної астрофізики, а й для пошуків позаземного розуму. Уточнені моделі допомагають визначити, які сліди мегаструктур варто шукати в інших зоряних системах, що робить астрономічні спостереження більш ефективними.