Швейцарські науковці підтвердили, що кора Меркурія зазнає незворотного руйнування

Меркурій — найближча до Сонця і найменша планета Сонячної системи — має унікальну поверхню з численними тріщинами, хребтами та розломами. Вчені довгий час не могли пояснити, чому поверхня цієї планети не лише стискається через охолодження ядра, а й деформується боковими зрушеннями.

Нове дослідження групи з Бернського університету показало, що ключову роль у деформації кори Меркурія відіграють приливні сили Сонця. Моделювання еволюції планети за останні 4 мільярди років засвідчило, що сонячна гравітація формувала додаткові напруження у поверхневих шарах Меркурія.

Це пояснюється особливостями орбіти планети: Меркурій обертається навколо Сонця за 88 земних днів і має сильно еліптичну траєкторію з нахилом близько 7 градусів. За цей час він здійснює три оберти навколо своєї осі на кожні два оберти навколо Сонця, що створює значні та змінні приливні напруги у різних частинах планети.

Вчені виявили, що напрямки й інтенсивність таких приливних напружень збігаються із сучасним розташуванням тектонічних розломів на Меркурії. Це свідчить: Сонце не просто зігріває цю планету, а активно змінює її геологію, буквально «скручуючи» кору у вузол та провокуючи появу нових тріщин і зламів.