Сонце не поглине Землю: астрономи оновили модель загибелі Сонячної системи

Земля, ймовірно, не буде поглинена Сонцем у процесі його еволюції — до такого висновку дійшли вчені, які опублікували нове дослідження в журналі Astron­o­my & Astro­physics. Оновлені моделі враховують складнішу фізику припливних взаємодій та втрати маси зіркою, що суттєво змінює картину майбутнього Сонячної системи.

За класичними уявленнями, приблизно через 5 мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню в ядрі й почне розширюватися, послідовно проходячи стадії червоного гіганта та зірки асимптотичної гілки гігантів. У цей період його зовнішні шари значно збільшаться в розмірах, що може кардинально змінити орбіти планет внутрішньої частини Сонячної системи.

Раніше вважалося, що посилення припливних сил поступово «затягне» Землю всередину розширеного Сонця. Проте нові розрахунки свідчать про інше: втрата зіркою власної маси послаблює її гравітаційне притягання, що, навпаки, сприятиме збільшенню орбіти Землі та відсуне її подалі від зірки.

Для точнішого визначення параметрів цієї втрати маси дослідники проаналізували спостереження за зіркою L2 Корми — найближчим відомим аналогом «Сонця, що старіє». Саме ці дані дозволили оцінити, наскільки інтенсивно зірка скидатиме власні зовнішні шари в процесі еволюції.

Згідно з оновленим сценарієм, Земля може поступово зміщуватися на дальшу орбіту й уникнути прямого поглинання. Схожа доля очікує й на Марс — він також має шанси не впасти в зірку.

Меркурій і Венера, однак, приречені: їхні орбіти з високою ймовірністю перетнуться з оболонкою Сонця, що розширюється, і обидві планети будуть поглинені. Ці внутрішні планети розташовані надто близько до зірки, щоб мати шанс на порятунок.

Після завершення фаз червоного гіганта Сонце перетвориться на білий карлик — надщільний об’єкт, позбавлений джерел термоядерної енергії. Протягом мільярдів років він поступово охолоджуватиметься й меркнутиме, залишившись єдиним нагадуванням про колись яскраву зірку.