У NASA пояснили, чому найнебезпечніші астероїди ніколи не досягають Землі

Астрономи пояснили, чому вуглецеві астероїди — одні з найдавніших і найпримітивніших матеріалів Сонячної системи — рідко досягають поверхні Землі. Попри їхню численність у космосі, лише близько 4% знайдених метеоритів мають вуглецевий склад. Нові дослідження показали, що причина полягає у поєднанні двох чинників: нагрівання під дією Сонця та руйнування в атмосфері.

Вуглецеві хондрити містять воду, органічні сполуки й амінокислоти, тому їх вважають ключовими для розуміння походження планет і життя. «Ці метеорити є одними з найпримітивніших хімічно — вони зберігають речовини, що існували ще до формування Землі», — зазначає Патрік Шобер із Паризької обсерваторії. Однак їхня рідкість у колекціях змусила науковців замислитися, чи відображають зібрані зразки реальну картину астероїдного матеріалу.

Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Nature Astron­o­my, команда проаналізувала близько 8 тисяч падінь метеороїдів і 540 потенційних випадків за даними 19 світових спостережних мереж. Як пояснює Гадрієн Девільпуа з Інституту радіоастрономії Кертін, багато вуглецевих об’єктів руйнуються ще до входу в атмосферу — через повторне нагрівання під час наближення до Сонця, що випаровує їхні крихкі структури.

Навіть ті астероїди, які досягають Землі, часто не витримують випробування атмосферою. Уламки, що утворюються після гравітаційних розривів під час зближення з планетами, є особливо тендітними й рідко переживають нагрівання при вході. Тому зразки, які все ж потрапляють на поверхню, є найміцнішими залишками, що спотворює уявлення про реальний склад астероїдів у космосі.

Це «фільтрування» має важливе значення для науки про походження життя. «Через нестачу таких метеоритів ми можемо не бачити повної картини того, які матеріали існують у Сонячній системі», — додає Шобер. Прогалину допомагають заповнити місії Hayabusa2 та OSIRIS-REx, які доставили на Землю зразки з астероїдів без пошкоджень від атмосфери. Майбутні проєкти з повернення зразків дадуть змогу точніше оцінити роль вуглецевих астероїдів у хімічній еволюції нашої планети.