Вчені дослідили, коли людство вперше розпочало пошуки позаземного життя

Науково-популярне медіа IFL Science інформує: питання про існування позаземного життя хвилювало людство ще задовго до появи сучасної науки. Попри те, що свідчення про дивні об'єкти в небі з’являються у хроніках понад двох тисяч років тому, давні греки й римляни не трактували їх як прояви інопланетного розуму. Натомість такі явища описували як «вогонь у небі», «щити» або «небесні кораблі», що, найімовірніше, були метеорами, птахами чи атмосферними оптичними ілюзіями.

Утім, ідея про інші світи почала формуватися вже у V столітті до нашої ери. Філософи Левкіпп і Демокріт розробили теорію атомізму, за якою Всесвіт складається з нескінченної кількості неподільних частинок — атомів. Вони вважали, що з такої нескінченності мають утворюватися й нескінченні світи. Учень Демокріта, Метродор з Хіоса, писав: «Безглуздо думати, що на нескінченному просторі існує лише один заселений світ».

Римський поет Лукрецій також підтримував цю думку, стверджуючи, що Всесвіт має бути наповнений іншими землями, населеними різними істотами. Однак варто враховувати, що за уявленнями того часу ці «інші світи» не асоціювалися з зірками як сонцями, а розглядалися радше як паралельні реальності.

Поширенню ідеї про існування інопланетного життя значною мірою завадили погляди Арістотеля та релігійна догма, яка відкидала можливість існування інших світів, не створених і не контрольованих Богом. Прорив стався у 1440-х роках, коли німецький філософ Микола Кузанський висунув припущення, що зірки можуть бути населені істотами вищого порядку, ніж на Землі.

У своїй праці він зазначав, що «сонячна» та «зоряна» області можуть мати власні форми життя — духовні й світлі, на відміну від «грубої» природи людства. Це одне з перших чітких формулювань концепції інопланетян у межах філософського мислення Заходу.

Таким чином, хоча ідеї про життя за межами Землі зародилися тисячі років тому, лише в епоху Відродження вони почали формулюватися у категоріях, близьких до сучасного уявлення про позаземні цивілізації. І попри те, що ми все ще не маємо відповідей на запитання «Де ж вони?», сам шлях людського мислення про інших світів залишається невіддільною частиною розвитку науки й культури від минулого і до сьогодення.