Вчені дослідили, що Місяць зберігав внутрішнє тепло мільярди років завдяки виверженням вулканів

Вчені виявили нові свідчення того, що вулканічна активність на Місяці тривала набагато довше, ніж вважалося раніше — всього 123 мільйони років тому. Це наймолодший відомий епізод місячного вулканізму, який змінює уявлення про еволюцію природного супутника Землі. Результати дослідження, опублікованого в журналі Sci­ence, базуються на аналізі зразків ґрунту, доставлених китайською місією Chang’e‑5.

Донедавна вчені вважали, що вулканізм на Місяці завершився близько 2,8 мільярда років тому, про що свідчили зразки, отримані під час місій «Аполлон». Однак нове дослідження Інституту геології та геофізики Китайської академії наук (IGGCAS) виявило вулканічне скло, утворене під час вивержень, які сталися набагато пізніше.

Дослідники проаналізували близько 3 000 скляних частинок, знайдених у місячному ґрунті, і за допомогою ізотопного аналізу сірки та уран-свинцевого датування визначили, що три з них мають чітко вулканічне походження. Такі кульки формуються, коли газонасичена магма вивергається на поверхню, швидко охолоджується та застигає у вигляді скла. Їхній хімічний склад і співвідношення ізотопів сірки відрізняються від частинок, утворених при метеоритних ударах, що підтверджує їхній вулканічний характер.

Удари метеоритів і вулканічна активність, що створюють скляні фрагменти на Місяці. Джерело: Джерело: Т. Чжан і Ю. Ван

За словами геофізика Юйяна Хе, «наявність настільки молодого вулканізму свідчить, що навіть невеликі небесні тіла, як Місяць, могли зберігати внутрішнє тепло протягом мільярдів років». Цей висновок змушує науковців переосмислити уявлення про теплову історію Місяця та про те, як він утримував енергію настільки довго після формування.

Вчені визнають, що поки не ясно, які саме механізми підтримували вулканічну активність на пізніх етапах — чи залишкове тепло магматичного ядра, чи локальні розігріви внаслідок радіоактивного розпаду. Подальший аналіз зразків місії Chang’e‑5 може допомогти визначити, чи були ще виверження між двома основними періодами активності — приблизно 2 мільярди та 120 мільйонів років тому. Це відкриття робить Місяць значно динамічнішим і «живішим», ніж вважалося раніше.